Постмодернзм — це свтоглядно-мистецький напрям, що в останн десятилття XX ст. Так, ми потребумо над. Тло робт – це ускладнений простр лнй, плям, геометричних фгур. (320 :) Я стверджую, що сторя не ма сенсу. Они создают у человека иллюзию полного присутствия в выдуманном компьютерном мире.
Вдповдно, особу автора та намри ми також не можемо збагнути поза контекстом. Скринька для писання свордною метафорою роману в розумнн письменника. Так тлумачить сторизм флософська герменевтика, що вбача себе методологю сторично науки.
Як його особливост як тексту. Лтературознавець, який розгляда твр, що вже втратив свою «живу» актуальнсть, повинен перетворитися на сторика. Нац повинн самостверджуватися на сцен стор, х борг – боротьба за панування в свт.
прийшов на змну модернзмов. «Доля людини безпосередньо повязана з його власним буттям. Вд кодв та тропв пси ми переходимо до подбних метафор правил, що дють також в суспльств. Вдповдно, поста ще одне запитання – як же нам усе-таки сприймати текст.
Але книга називаться «Життпис генерал-майора кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744 – 1784». Але проведення принципу сторизму виявляться також в сторичному релятивзм, що загрозливим для розумння сторично усталеност загальнолюдських цнностей, спадкомност певного кола формально мислимих унверсалй (категорй). Ршення парадоксу – у постйному переписуванн стор, хоча минуле як таке незмнно. Один з шляхв залучення читача до спвтворчост запрошення його до трансформац /або творення художнього тексту (особливо в електронно-нтернетному його варант): дописування фналу, початку, фрагмента, розвиток сюжетних лнй тощо.
З подбною орнтацю спвзвучна феноменологчна верся сторизму, оскльки також врахову те, що сторя повязана з повсякденнстю переживання «життвого свту». Для них виртуальная реальность – это часть жизни. Мж тим, схоже, що Новий сторизм стане ще одним з тих наукових «поворотв», як успшно пройшли повз укранське академчне середовище. (3) Для того, щоб стати справжньою або реально, сутнсть повинна розкрити себе в змн. Як показав пзнше Гегель22, «Те, що ми назвали принципом, кнцевою метою, визначенням. » не що нше, як«прихована нерозвинена сутнсть» (У використовуваному нами росйською переклад «Флософ стор» Гегеля це мсце звучить так: «внутршн, яке як таке не цлком дйсно».
Але книга називаться «Життпис генерал-майора кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744–1784». На зворотнй дороз до двчини в карету пдсда молодий чоловк, схожий на нареченого Александра, да книгу, у якй описано точно такими словами, як вона писала, подорож до монастиря. Таким чином, якщо я хочу «стати снуючим» (дйсно, дуже скромне бажання), то я повинен «затвердити свою особистсть».
не стало снуючим. Таким чином, фгуративний живопис проступа крзь букви, геометричн фгури експресивний дрппнг. Новий сторизм пропону клька принципв розумння лтератури. «Уже перш сцени, де вдбуваться знайомство з Вльгельмом Баскервльським, здаються пародйними цитатами з епосу про Шерлока Холмса» (Ю.
Звдси – накомовнсть, «вртуальний сторизм», змщення часу та простору, колажування, конструювання тексту. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв. У лицедйств й парод немовби вдбуваться звльнення людини вд хаосу стор". Остання книга Павича, роман «Скринька для писання», побачила свт у 1999 роц, безпосередньо напередодн бомбардування Югослав, пд час вйни (. ) зявився другий наклад.
Я вважаю, що дуалзм фактв ршень26 основоположним. Займаючись минулим тльки минулим, сторик робить прогнозв не загляда в майбутн. Центральн фгури, втм, тут представлен тими, хто перебува за межами Рос.
Як мен здаться, таке прагнення не що нше, як звичайне марноврство. Атиля дивуться. Так, в одному з найвдомших постмодернстських творв — роман Умберто Еко «мя троянди» (1980) вдчуваться рецепця, запозичення з творв А. К. Дойла про Шерлока Холмса. Атилю з почтом добре там приймають.
Фолкнер ус сво твори написав про округ Йокнапатофа (Пвдень Америки). Але книга називаться «Життпис генерал-майора кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744–1784». ндивдуалстичне (вдкрите) суспльство не ма няко дино, всеподавляющей мети, з досягненням яко можна було б сказати, що передсторя завершилася починаться власне сторя.
Тому лтература — це не просто продукт людсько дяльност, а й конкретно епохи. «сторичн под», в принцип, доходять до нас лише як описи чи розповд, у яких проявляються ус метафоричн механзми, притаманн мов. На думку дослдника, прототипом пекельного персонажа з «Майстра та Маргарити» був американський дипломат Ульям Буллт, який працював на посад посла США у Москв на початку 1930-х рокв. Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака.
Вдповдно до цього, що б не трапилося з людиною, нацю чи державою, все це слд розглядати розумти як виплива з сутност, з реальнше реч, реально «особистост», яка проявля себе в цй людин, нац чи держав. Для середньовчного християнського сторика, пише Р. Дж. Принцип сторизму став невдмною складовою далектично (Гегель, гегельянство, марксизм) та еволюцонстсько (позитивзм) методологй, як справили значний вплив на сторичну спрямовансть усього комплексу гумантарних соцальних дослджень XIX – поч. Ясперс). Довгий час передбачалося, що в людськй стор даний визначаться майбутнм. Рзниця лише в вдмнностях мж рзними дискурсами.
Фолкнер робить це навмисно, ставить читача в ситуацю, аналогчну життвй. Цкавою спроба застування методу Нового сторизму для аналзу прози Вктора Петрова-Домонтовича здйснена випускницею «Могилянки» вгеню Сарапною у бакалаврськй прац – текст доступний у нтернет-мереж. Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака. Але книга називаться «Життпис генерал-майора кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744 – 1784». У XX ст. Щоправда, в постмодернстських творах схож моменти.
Така соб реалзаця парадоксально (але дйсно щодо постмодернзму) метафори Р. Швендтера: Майбутн – це пролонговане на безкнечнсть минуле. Не путайте выдумку с виртуальностью. Дослдник стор завжди упереджений у свому ставленн та розумнн тих чи тих явищ. Але книга називаться «Життпис генерал-майора кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744–1784». В. Пахаренко, порвнюючи постмодернзм з модернзмом, слушно вдзнача: модернсти вважали, що якимись флософськими концепцями (комунстичною, фашистською, фройдвською, "флософю життя", неокантанством тощо), можна осягнути та полпшити свт, силкувалися перебудувати, перевести його з "нерозумного", на хнй погляд, у "розумний стан", а "постмодернсти завдяки гркому сторичному досвдов зробили висновок, що предмет (свт) чинить опр людському впливов на всяку дю вдповда протидю. Милорад Павич народився 15 жовтня 1929 року в Белград.
Отож беруть постмодернсти сво улюблен епохи: Умберто Еко – Середньовччя (мя троянди, Маятник Фуко) Милорад Павич – Середньовччя, Бароко, меншою мрою, Античнсть – Хазарський словник, Остання любов у Константинопол, Внутршня сторона втру. Сюжет ледве рухаться,, тльки прочитавши сотню сторнок, читач зустрчаться з учинками й подями, що нагадують т, як звикли бачити у романах. Ця (дана Е. Кейрдом23) Формулювання гегелвсько теор дол явно явля собою сторцстской романтичний аналог аристотелевской теор, згдно з якою вс тла прагнуть до свох власних «природних мсць». – птица-тройка бородан в шубах тощо.
В такому ключ, Монроуз та Грнблатт розглядають, примром, пси Шекспра. Якщо модерн визначала наскрзна деологзаця (найяскравш вияви — комунстична та фашистська модел держави, суспльства), то пост-модерн вдчуттям унверсально порожнеч, псля втрати деологчних люзй".
Атиля дивуться. Кальвно, англйця Дж. А, якщо нема Майбутнього (адже стор – кнець), то чом не звернутися до Минулого. Перш сторнки будь-якого твору – це загадка. Письменник та сторик лтератури XVIII ХХ ст., фахвець в галуз бароко та символзму, перекладач Пушкна Байрона, професор унверситету, член вропейського мистецького обднання, Павич — автор клькох поетичних зброк, чотирьох зброк оповдань («Залзна завса», «Кон святого Марка», «Росйський хорт» «Вивернута рукавиця»), романв «Хозарський словник» (роман-лексикон на 100000 слв), «Кравид, намальований чам» (роман-кросворд), «Внутршня сторона втру» (роман-клепсида) та «Остання любов у Царгород» (роман-таро). Його драма у форм театрального меню «Завжди ще один день» опублкована у 1993 роц. «Скринька для писання», як свдчить проведене автором дослдження (пдроздл 5. 3. 3.
Ця дея, як контрастне бачення життя, завжди розпадаться пд пером письменника на протилежн начала: дух – життя, хвороба – здоровя, хаос – порядок т. д., – не довльна конструкця. Н природа, н сторя не можуть сказати нам, що ми зобовязан робити. В кнцевому рахунку, те ж саме можна сказати про «сенс життя». здйснються. Структуру твору визнача вибр модел, формальним вдповдником яко вн – каптансько скриньки для писання. Росйський послдовник дей Нового сторизму Олександр Еткнд узагал пропону розглядати сторичну прозу як сторичне дослдження, позбавлене посилань.
Ця доктрина призводить до сторцстской де сторично дол або неминучого сутнсного приречення. В тамтешньому науковому середовищ утворився окремий осередок тих, хто серйозно перейнявся «сторицистичними» деями. Онтологчний рвень. Головний герой твору монах Вльгельм Баскервльський (порвняйте: «Собака Баскервлв»), а його супутником Адсон (порвняйте: доктор Ватсон). Усе вказу на один монастир.
Для «стор» це неможливо. А з ншого боку, Фолкнер почина нби з середини фрази, пвслова, середини ситуац. Основний парадокс науки стор поляга в тому, що вона, з одного боку, нчому не вчить (точнше, прагне пе вчити сучасникв), а з ншого – представля нтерес головним чином остльки, оскльки дозволя яснше зрозумти сьогодення виразнше уявити майбутн. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв.
Атилю з почтом добре там приймають. Атиля дивуться. У центр дослдження перебува найбльш нновацйна з них – стратегя семантизац форми, розвиток яко простежуться на матерал ус романно творчост письменника.
(1) Ми можемо дещо дзнатисяпро «приховану нерозвиненою сут» (якщо вжити вислв Гегеля21) Особистост держави тльки в тому випадку, якщо особистсть держава розвиваються тльки якщо ми будемо дослджувати х сторю. Ус чули про «смерть автора» – самодостатнсть тексту, про дискурс – «мовну клтку», за меж яко людина нколи не зможе вийти. Ця чарвна теоря особистсних вдносин мала свй аналог в гегелвсько теор мжнародних вдносин. сторицизм лише одню з багатьох спроб подолати цей дуалзм. 7. Аби пересвдчитися в цьому, досить згадати цле сузря письменникв-постмодернств: талйцв У. Еко та. Нам не потрбна визначенсть.
Але книга називаться «Життпис генерал-майора кавалера Симеона, сина Стефана Пищевича в роках 1744-1784». Я стверджую, що сторицизм неспроможний не тльки з точки зору рацоналзму, вн суперечить також будь-яко релг, яка вчить, що совсть гра в житт людини дуже важливу роль. В оповданнях Дойла, як в роман Еко, оповдачами молодш члени «класичних детективних дуетв» Ватсон Адсон. Натомсть значно цкавше сприймати все «в комплекс» та з увагою до деталей. Усе вказу на один монастир.
поняття». Вдповдно, ми можемо нтерпретувати сторю як процес тако боротьби. Дйсно, постмодернсти полюбляють сторичне тло, це видно неозброним оком. Цей напрям уже ма сво «класичн» тексти – «Творення Себе у епоху Ренесансу: вд Мора до Шекспра» Ствена Грнблата та «Формуючи фантаз: обриси гендеру та влади у лизаветинськй культур» Лу Монроуза. Це називаться «нтерактивним читанням» («нтерактивною лтературою»). Як Шерлок Холмс, так Вльгельм Баскервльський ведуть розслдування приватно, але майстернстю перевершують офцйних слдчих (детектива Лестрейда з Скотленд-Ярду та папського нквзитора Барнарда Г). Позитивзм, який рекоменду обмежити сторю «фактуальною» описовстю, в особ К. Поппера вважа сторизм фальшивою доктриною, сповдування яко обертаться шкдливими наслдками: наукоподбними мфами, пророкуваннями, вульгарним схематизмом.
Свдомсть лричного героя (часто оповдача) за вс сторичност ста справд карнавальною свдомстю, яка робить вдносними, люзорними вс цнност, що здаються загалу сталими, незворушними. Однак ми НЕ потребумо бльшого бльшого нам не повинно бути дано. Ц тези закладають досить особливий погляд на лтературу. Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака (а саме таке поранення дстав Дамаскин). Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака (а саме таке поранення дстав Дамаскин). Поняття «сторизм» багатозначне, воно обдну рзн свтогляди й методолог.
Оскльки все змнються, те, що ми сприймамо як «текст», може згодом трансформуватися у «реальнсть» навпаки, то дуже важливим конкретний сторичний момент. Цим нтертекстом роман у форм скриньки для писання. Але чому. Атиля дивуться. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв.
Фаулза, американця Дж. Не можна не погодитися з Д. Затонським, що сторизм творв лтератури постмодернзму зовсм не схожий на романтичне замилування, кульор локаль романтикв (чи у вальтерскоттвському, чи в гюговському варант). Основн його твори: Галас шал, Свтло в серпн та н. Пятий роздл дисертац«Семантизаця форми як поднання текстуальних та гпертекстуальних стратегй у романнй творчост М. Павича»присвячений висвтленнюособливостей формотворчих стратегй видатного сербського постмодернста.
Фабула утворються поднанням текстових фрагментв рзного типу, як в нй знаходить оповдач. реалзаця якого багато в чому залежить вд зусиль людини. Усе вказу на один монастир. Редактора перекладача).
Кожен текст новою тканиною, зтканою з старих цитат. Водночас це яскраве мистецьке явище, що подарувало багато цкавих лтературних творв. Найпростш, щоденн явища розгортаються в щось складне, невтомна думка митця втягу в оповдь усе нов звязки й асоцац, що гранично ущльнюють обважнюють текст.
Атилю з почтом добре там приймають. Термн нтелектуальний роман був уперше запропонований Томасом Манном. Платон вдгукнувся на подбну ситуацю спробою зупинити будь-яка змна. снування двох фналв робить «Скриньку для писання» потенцйним гпертекстом: вд вибору читача залежить, чи одержить вн роман задано автором структури, чи внесе до нього елемент власно стратег прочитання. Аналогчну думку висловив У. Еко, давши визначення деального гпертексту: «Це такий гпертекст, у якому можна комбнувати вс слова всх категорй (подбно до побудови енциклопед)». Атиля розум, що Дамаскин зашифрував й послання в назвах меблв, у малюнках на стел.
Атиля дивуться. ArtUkraine Gallery представля виставку вдомого укранського художника Володимира Яковця «Amor». Хоча, можливо, це вд уже згаданого ронзму. Якщо християнський свтогляд виходив з наявност двох сторй, сакрально та мирсько (за Августином Аврелм «Граду Божого» та «Граду земного»), де сторя людства сприймалась як символчне вддзеркалення морально-повчального сенсу потойбчно стор, то просвтницьки зорнтований свтогляд вбачав диносущою та вартою уваги реальну сторю людських дянь звершень.
Однак ця доктрина змушу зробити нш кроки (особливо, якщо повязати з гегелвським моральним позитивзмом, який ототожню пзнане, а також дйсне з благом). (2) Змна, що розкрива приховане в нерозвиненою сут, – це диний спосб виявити сут, т. Е. Потенц або насння, як з самого початку були притаманн змнються обкту. Вн явля собою надю вру людини, гднсть якого принижено. Окрем тексти зливаються в цл дискурсивн простори, на рвн яких зника вдмннсть мж власне лтературою та ншими «нелтературними» текстами чи семотичними практиками. На противагу класичному сторизму в межах ц методолог висуваться поняття «сторичност», коли сторичне явище мислиться як ункальна ситуаця, подя, що переживаться, витворються особистостями – учасниками под набува завдяки цьому певного сторичного сенсу, який, у свою чергу, вдкладаться певною традицю розумння пережитих подй.
– Прим. Подбне ж бполярне сприйняття дйсност характерне й для нших представникв нтелектуального роману у Нмеччин (у Г. Гессе це т ж дух – життя, але й минуще – вчнсть, молодсть – старсть), для нмецько класики (Фауст Мефстофель у трагед ете). Милорад авич радо реалзу задекларований принцип, про що свдчить як назва («Хозарський словник»), так жанр (роман-лексикон) цього знакового твору для лтератури постмодернзму. Звучить ця вдповдь так – «текст сторичний, а сторя – текстуальна».
Усе вказу на один монастир. сторизм- свтоглядний методологчний принцип, яким керуться сторичне пзнання. Не одразу ста ясним, навщо властиво потрбн були письменников ц рясн й не повязан з дю екскурси в науку.
навпаки. Лише завдяки дяльност. Усе вказу на один монастир.
Особой популярностью стали пользоваться консоли и очки виртуальной реальности. здатнсть, але воно ще. Методи та концепти Нового сторизму здобули офцйне наукове визнання головним показником остаточно нституцоналзац та «осолднення» ц теч стала поява посади «нового сторициста» у деяких унверситетах США.
Атиля розум, що Дамаскин зашифрував й послання в назвах меблв, у малюнках на стел. Ми можемо зробити це, вступивши в боротьбу за вдкрите суспльство з його супротивниками (як, потрапивши в скрутне становище, завжди заявляють про сво гуманних почуттях, слдуючи порад В. Парето). У свой книз «Тлумачення подорожей» Еткнд висунув дею про походження булгаковського Воланда. Атиля розум, що Дамаскин зашифрував й послання в назвах меблв, у малюнках на стел. Також вн повинен змиритися з тим, що повна «реконструкця» значення твору та його контексту неможлива. Отже, «книга» «життя» опиняються тут по одну сторону одн реальност.
Атиля дивуться. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв. Те, що нин для нас текстом, колись було «живою реальнстю» для автора. Усе вказу на один монастир. Таким чином, межа мж модернзмом постмодернзмом — у ставленн до деолог.
Факти, як так, не мають сенсу. Але бля його витокв стояв Т. Манн.
Втм, ця любов до мнливост, думаться мен, в чомусь амбвалентне. "Митець-постмодернст, — вдзнача В. Пахаренко, — постйно перейматься пошуками витокв звичного, непомтного для суспльного, абсурду. У несторичних науках, подбних фзиц, хм або економчнй науц, свт розумться як постйне повторення одного того ж. В основ цих наук лежить не часовий ряд минуле – сучасне – майбутн (було – – буде), а часовий ряд ранше – одночасно – пзнше. Починаючи з флософ кантанства, сторизму протиставляться «трансценденталзм», що передбача включенсть в сторичну реальнсть сутностей, дя яких надсторичною (трансцендентною) за свою природою.
Стверджуючи це, ми знову стикамося з проблемою природи угоди23. Характерним прикладом так витлумачено стор релгйн концепц стор. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв. Отже, надаючи читачев необмежену владу над свом текстом, М. Павич «вдмовляться вд монопольного права автора на стину».
Ця доктрина прийме пзнше у Гегеля наступну форму24: «Те, що в соб, . Серйозною силою у цих процесах була власне риторика. Ще з школи ми памятамо два пдходи до розумння лтературного твору. «Скринька для писання як метафора роману»), найменш радикальним з точки зору семантизацйного експерименту романом М. Павича.
Вона почина розгадувати, користуючись компасом циркулем, здогадуться, у як мсця кличуть, де туди. Атиля розум, що Дамаскин зашифрував й послання в назвах меблв, у малюнках на стел. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв.
Атиля розум, що Дамаскин зашифрував й послання в назвах меблв, у малюнках на стел. Лотман). Можна пригадати ближч пласти стор – перебудову та розпад Радянського Союзу. Однак навному читачев вкрай примно вдчути себе здатним зрозумти вдчути стину ц глибоко мудрост, яку потрбно висловлювати за допомогою таких хвилюючих слв як «доля» особливо «його власне буття». Зокрема сторя, написана вдповдно до принципв християнства, вдкрито провденцально (зумовленою волею Бога) спрямованою до свому заздалегдь визначеному кнця. Тому, «сторичними» стають лише т под, що мають наративний потенцал – подбними до тексту, мають здатнсть породжувати тексти або залежать вд текств.
– сало Рося. Атилю з почтом добре там приймають. сторцстской елемент в релг елемент долопоклонства забобони. Отже, методологчна нтерпретаця сучасного сторизму не чимось однозначним повязана з суперечливим розумнням того, що вкладаться в поняття «сторя». У Калфорн видаться «ново-сторицистичний» часопис «Репрезентац».
Данное понятие чаще всего применяется к играм. Проект «Amor» про античну флософю, про прекрасне почуття любов, ерос в мфолог культур Стародавньо Грец та Риму. Атилю з почтом добре там приймають. Тому оперування соцально-культурним контекстом да нам повнше розумння твору. рончнсть пародйнсть — характерн ознаки стилю постмодернств.
Володимир Яковець один з яскравих представникв «Ново хвил» в укранському мистецтв кнця ХХ ст., творчий досвд якого сформувався на основ постмодернзму. Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака (а саме таке поранення дстав Дамаскин). Перелк збгв можна продовжувати й продовжувати. XX ст.
Лтературнсть у стор – не «зло», а привд змстити фокус аналзу. Але якщо для декого стна наративв, що вддля нас вд сприйняття «минулого як воно », проблемою, то представники Нового сторизму, навпаки, знаходять у цьому позитивн сторони. По-перше, саму лтературу можна трактувати як окрему соцальну силу, що часто довол вдчутно вплива на перебг «сторичних» подй. На хню думку, якщо ми не можемо проводити принципову вдмннсть мж «книгою» «життям», то не потрбно.
Роман про Геро й Леандра) Крстофер Рансмайр – Античнсть (Останнй свт) Млан Кундера – Середньовччя (Неквапливсть) ПатркЗюскнд – Просвтництво (Запахи, або сторя одного вбивц) т. д. Люди не однаков, але ми можемо виршити боротися за рвн права. Хай там як, з перспективи Нового сторизму, така дея, навть якщо не зовсм точно переда под, здатна привнести нов нотки в сучасне розумння класичного твору.
Атиля дивуться. Люди часто мислять певними штампами, стйкими асоцацями на кшталт: Украна. Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака (а саме таке поранення дстав Дамаскин). Естетичний рвень. Атил здаться, що це Александр, вона не помча вдрубаного вказвного пальця в юнака.
Така позиця суворою, але логчною – вона говорить лише про «людський свт» утримуться вд суджень про якусь загальну «зовншню реальнсть». Бльше того: сама людська дентичнсть таким соцально-культурним конструктом. Критикам роману «Майстра та Маргарити» в будь-якому раз варто звернути увагу на наративи протиставлення радянсько дйсност та моральност «захдно» буржуазност в сталнськй Рос. Атиля розум, що Дамаскин зашифрував й послання в назвах меблв, у малюнках на стел.
Для «проникнення» у драму «Дванадцята нч», Грнблат розгляда ширший контекст ставлення до тла, гендеру та сексуальност у шекспрвськй Англ. Тут можна згадати Тамару Гундорову та працю «Франко не каменяр», де вона пробу поставити в ширший контекст постать вана Франка Юря Микитенка та його книгу «Сяйво Гппокрени», у якй дослджуються укрансько-грецьк лтературн звязки – зокрема вплив античних наративв на творчсть Шевенка чи Костомарова Дмитра Дроздовського, який займаться дослдженням творчост Шекспра. И тогда можно не опасаться данного понятия. Крм того, Холмс був англйцем, а отже, земляком Баскервльського, який «народився в рланд».
Це й не квазсторизм герочного епосу, де под минулого, свдомо /або несвдомо, часто комбнувалися найнесподваншим чином: то маркграфа Бретан Хруотланда раптом убивають маври-мусульмани, а не баски-християни, як це було насправд 778 року в Ронсельванськй ущелин то гроза вропи Атлла раптом перетворювався на куртуазно-зманженого бургундського короля Етцеля, в той час як насправд бургундське королвство було вщент зруйноване гунами (436) пд проводом того ж Атлли т. д., т. п. сторицизм спроба пдмнити надю вру людини, як породжен моральним ентузазмом презирством до успху, якось упевненстю, засновано на псевдонауки про зрок, на «людську природу» або на сторичному приречення. И от этой зависимости придется лечиться. Увага до текств не лише обмежу, а да змогу помтити важлив нюанси. Але н в кого, хто читав твори постмодернств, компетентнсть хнх авторв щодо знання реалй ( навть деталей) епох, зображених у цих творах, не викличе жодного сумнву. Людина, звичайно, може боротися з цю долею, але в дйсност вона частиною його життя».
Атилю з почтом добре там приймають. Дочка пише батьков листа з враженнями про поздку, мсцевсть, гостиннсть ченцв. Саме ми привносимо мета сенс в природу сторю.