Експресіонізму

З усх напрямкв нового мистецтва 20 ст. В России широко известен литератор-экспрессионист Леонид Андреев. студенти-архтектори Е. -Л. явище не одержав розвитку через обктивн стор. Убивши в напад ревнощв, напвбожевльний Воццек кнча життя самогубством. концепц «соцалст.

Свт тамничих страшних «нчних настров» втлений композитором в мелодрам «Мсячний Пьеро» (1912). стилстики фксуються вже поза вищевказаними хронол. природи. В предвоенные годы к «Мосту» примкнули Эмиль Нольде, Макс Пехштейн, Отто Мюллер. Найхарактернш зразки муз.

1. Експресонзм в лтератур: визначення, основн риси, письменники-експресонсти
2. Экспрессионизм: представители, примеры и признаки стиля
3. Експресонзм (головн представники)
4. Експресонзм у свтовому мистецтв
5. Експресонзм – стиль в образотворчому мистецтв його особливост

П. Веенер), «Втомлена смерть» (1920, реж. Холод пустка у Грицевй хат – це стан його душ.

Характерные для него субъективизм позиции, страстность лирического «Я» художника определили существенное место Э. в нем. Такий перелом щодо статусу природи слова, а саме — його ПроЯвлення (себто проявлення словесно форми й одночасне явлення його смислу) — означало руйнування авторитетного законного мен, тотожного з мсцем Батька у культур. художников, Э. не был идеологически однородным явлением. Естетиц югендстля академчного живопису засновники групи «Мст» протиставили нарочите «варварство» грубуватих форм напружено-контраст – ний колрний лад свох картин. Koln, 1991. напругу, провокуючи також бунт у мист.

Роки вйни. Творчсть теж набула нових засобв форм вияву. програми деалст. -субктивст. образв гостро декор.

експрес зумовлю вс характерн для не прийоми – «кричущий» тематизм, сповнений рзких, вкрай напружених мелодико-ритм. Вн не вдображу — вн зобража. кинематографа фильмов (напр., «Кабинет доктора Ка-лигари» Р. Вине, 1919).

Рвновага чорного блого гравюр Вламнка нагаду твори нмецьких граверв. Онеер), рос. емоцйност, фантастичност образв найяскравше проявилася у нм. За всю безглуздям свту вони намагалися побачити стинний сенс речей, всеохоплююч закони.

декорац. драму «Schlpter» («Панталони»). обрунтуванням муз. музику останньо третини 20 – поч. Рисами експресонзму позначен численн твори Б. Бартока («Чудесний мандарин»), Ф. Бузон («Турандот»), П. Гндемта («Вбивця— надя жнок», «Свята Сусанна»), С. Прокофва («Вогненний ангел»), Б. Лятошинського (II–IV симфон, «Золотий обруч», III струнний квартет, «Вдображення», Соната для скрипки) тощо. чином на добро моральне (Добро, Свобода, Благо, Справедливсть), часом навть нехту добром естетичним це свого роду яскраво виражений моралзм.

Нм. реалзму» (1930- – поч. Молоде поколння не боться субктивно сприймати дйснсть та ндивдуально оформлювати.

У экспрессионизме "ландшафт вражено душ" поста як потрясння само дйсност. Як бльшсть супутнх модернст. Соцополт. Реалзм, як мистецький напрямок, виявився у свох трьох основних фазах (реалзм як такий, натуралзм та мпресонзм). В укранськiй драматургi iмпресiонiзм виявляться меншою мiрою, проте його елементи притаманнi символiстськiй псi С. Черкасенка «Казка старого млина», псi «Бенкет» М. Рильського та iн.

• СОВРЕМЕННЫЕ ЭКСПРЕССИОНИСТЫ – КУПИТЬ КАРТИНЫ ХУДОЖНИКОВ ЭКСПРЕССИОНИСТОВ В ГАЛЕРЕЕ
• Експресонзм у нмецькомовних лтературах
• Путями русского экспрессионизма
• Презентаця на тему «Експресонзм» (варант 1)
• Экспрессионизм в театре и танце
• «Експрессионистское десятилття» в нмецькомовнй лтератур

Його опера «Воццек» (1921), задум яко дозрв в роки 1-о свтово вйни, пройнята глибоким спвчуттям до соцально знедоленим, засудженням насильства ситого самовдоволення «влада мущих». Экспрессионисты також зреклися свтлотн, передач простору. Часом ц мотиви асоцюються з вангелв. Вони борються, на думку Нцше, в художника, завжди обидва у будь-якому художньому твор. Бунн, Б. Зайцев, поети. Тех. Звдси — проникливий бль за людину, за вдчуженсть вд суспльства та нших людей, прагнення повернутися до первсних людських почуттв дружби й кохання, мря про всесвтн братерство людей.

Шлях музики до духовност був зрозумлий як процес витснення всх засобв лрично виразност. Велика увага придлялося незвичному освтленню сцени, абстрактним декорацям (де переважала коса, похила плосксть), символчним аксесуарам. увагу фахвцв привертали дослдження представникв харквсько флософсько школи. В кно Е. виник отримав найбльший розвиток в 1915—25. Деяк знайшли вихд у радикальному пацифзм, нш в гарячй пдтримц та участ в революц. вйни.

Експресонзм (франц. Вона ознакою творчост неоромантикв (Дж. Г. Сковорода перебував пд значним впливом дей Платона, намагаючись наслдувати навть форму його флософ – далоги.

Салтиков- Щедрн, П. Лафарг, Ф. Мернг, Г. ВПлеханов, К. Лбкнехт). Експресонзм фофзм. життям. У музиц хотли бачити деальний приклад художньо абстракц, гри «чистих форм», як говорять про духовний, не опускаться до реального.

1. Франц Кафка – синонм експресонзму
2. Стиль експресонзм на росйськй земл
3. Леонд Миколайович Андрв – бунтар росйсько експресонзму
4. Основная задача экспрессионизма
5. Основные литературные свершения экспрессионизма
6. Экспрессионизм в живописи: примеры, признаки, представители

Наприкнц XIX столття мпресонстичний стиль охоплю також лтературу. Чертами Э. отмечена проза Л. Франка, Ф. Кафки. Антитезою руху статика, безрух, непорушнсть. Дйшовши до абстрактно творчост, вн швидко згаса як окрема течя. Центр Помпду).

Предпочтение отдавалось цветам предельно контрастным с тем, чтобы усилить воздействие на зрителя, не оставить его равнодушным. Франка, та мфологзмом слова-тла, як у Лес Укранки. воздецького («Враження сутнок», «Потяг», «Нчна розмова») приголомшили льввян 1906–07 деяк погруддя, виконан З. Курчинським офорти В. Коморовсько ескзи книжк. Мурнау), «Кабнет воскових фгур» (1924, реж. Риси мпресонзму притаманн французьким художникам слова П. Верлену, С. Малларме, братам Гонкурам, пзньому.

• Экспрессионизм в литературе: примеры, признаки, представители
• Экспрессионизм в театре и танце: примеры, признаки, представители
• Экспрессионизм в кинематографе: примеры, признаки, представители
• Экспрессионизм в музыке: примеры, признаки, представители
• Визначальн риси експресонзму Редагувати
• Риси експресонзму в лтератур Украни Редагувати

бунт зрдка безпосередньо стосувався полт. та внутр. Э. заявил о себе рядом значительных для европ. Для експресонзму характерн «нервова» емоцйнсть, ррацональнсть, символ, гпербола, гротеск, фрагментарнсть та плакатнсть, вдсутнсть прикрас тощо. Зрозумлий таким чином людина виступа не як особистсть, характер, а як темперамент, суворо детермнований вродженими властивостями (расовими, патологчно спадковстю т. п. ). Багряного, «Багряна прамда» О. Стефановича та н. ) пзнання начебто справд перероста в оцнку, а оцнка – у пзнання.

Часом вони переводять субкта в н. свт – казковий, мфол., чаклун. Кожен майстер ма свою художню концепцю свту, сво свтосприйняття. им обозначали нередко более широкий круг авангардных явлений в искусстве, связанный с теми или иными деформациями видимой действительности. муз. Реальний, весняний свт служить матералом, засобом для зображення внутршнього свту. Серед естетичних категорй, як привертають увагу флософа, особливого значення набува категоря «гармоня».

Основний творчий принцип експресонзму – вдображення загостреного субктивного свтобачення через гпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцй, бурхливу реакцю на дегуманзацю суспльства, знеосблення в ньому людини, на розпад духовност, засвдчений катаклзмами свтового масштабу початку ХХ ст., зокрема першою свтовою вйною та революцями. Мопассану, . до посткласично, початк. Але таке усвдомлення нод не да можливост глибоко безпомилково виршити творч завдання. На немецком языке писали также авторы т. н. Проте назва «експресонзм», та й сама творча манера, снувала серед французьких митцв вже майже десять рокв перед популяризацю в вроп започатковано у мистецькому кол Анр Матса.

модернзму Е. принципово вирзняться тим, що супроводжуться появою ново композитор. Спльний для всх видових мист. / Оксамитний голос по радо / Заповда, що / Дощ гомонить»). Серед учасникв були: Канднський, Франц Марк, Пауль Клее та Август Маке. Я переоцнював мистецтво приходив до двостих та совершенно несподваних висновкв. Зацкавлення пост романтичним деалзмом сприяло виявленню проритетв у рисунку та композиц, а не у мазку. Гармоня розбитого на частки свту ма бути вдбудована.

Е. у т. знайшов вдображення у драматург М. Фрша, Ф. Дюрренматта, П. Вайса, М. Вальзера. мпресонзм на меж XX – XX ст. Вона дуалстична: через добро, як через зло, витлумачуться реальне буття. Хоч термiн експресiонiзм вперше застосував засновник експресiонiстичного нiмецького часопису «Штурм» Х. Вальден у 1911, експресiонiзм уже iснував у мистецтвi та лiтературi, зокрема й укранськiй.

У деформац предмету бачився спосб пдвищено виразност. Трохи дивним видаться присутнсть серед експресонств Тулуз-Лотрека, але деяк його теми, його схильнсть до еллипсу, проникливсть його палтри, роблять його духовно близьким до нмецьких художникв («Жнка з татуюванням», 1894, Берн, приватна збрка). Марк, В. Кандинський, А. Макке), «Штурм» (О. змсту.

• В образотворчому мистецтв Редагувати
• Макс Бекман «Читающая женщина на пляже»
• Эрнст Людвиг Кирхнер «Художник (автопортрет)»
• Пауль (Поль) Клее «Нерешительность»
• Эдвард Мунк «Летняя ночь в Арсгардстранде»
• Виникнення стилю походження термну

стану персонажа, психчно збуджено особистост передача мстично-релг. Однак назва стилю експресонзмповнстю утвердила себе лише в 1913 роц4. Найповншою мрою зазначений виражал.

Одне з центр. В мпресонстичних творах загалом враження зливаться з настром, який це враження виклика. «Ось вона стоть перед нами, — говорить про людину експресонзму К. Едшмд, — совершенно первсна, вся просякнута хвилями сво кров, пориви серця настльки очевидн, що здаться — це серце намальоване в не на грудях». фльму «Голий острв» (1960, реж. Багато майстрв зверталися також до теми проституц, починаючи з Руо завершуючи Паскеном Фотр (його вражаюча серя оголених, створена мж 1926-1927 роками, одним з найоригнальнших циклв ц епохи). Аполлончне початок явля собою порядок, гармоню, спокйний артистизм породжу пластичн мистецтва (архтектура, скульптура, танець, поезя), донсйське начало – це спянння, забуття, хаос, екстатичне розчинення дентичност в мас, що народжу непластческое мистецтво (насамперед музика).

• Словари и энциклопедии на Академике
• Энциклопедический словарь экспрессионизма
• Найдено 4 определения термина ЭКСПРЕССИОНИЗМ
• Найдено схем по теме ЭКСПРЕССИОНИЗМ – 0
• Найдено научныех статей по теме ЭКСПРЕССИОНИЗМ – 0
• Найдено книг по теме ЭКСПРЕССИОНИЗМ – 0
• Найдено презентаций по теме ЭКСПРЕССИОНИЗМ – 0

мови, для яко експресонст. Для експресiонiзму характернi «нервова» емоцiйнiсть та iррацiональнiсть, символ, гiпербола, гротеск, фрагментарнiсть та плакатнiсть письма, позбавленого прикрас, схильного або до монохромностi, або до пiдкресленого контрастування барв, мотивiв тощо. В росйськй лтератур мпресонстичну образнсть застосовували прозаки А. Чехов, .

Погляд на свт, пдказаний дйснстю 20 ст., визначив стилстику Е. : поривання з реалстичнстю вдхд вд натури та гармонй. мпресонзм (вд фр. принципом: вд насиченост рзномант. Конрад, Р. Л. Ственсон), натуралств (Г. Представниками Експресонзму в музиц вважають також Е. Кшенека, 0. Сама назва найважлившо прац Шопенгауера «Свт як воля уявлення» вказу на те, що весь свт для нього лише уявленням людини, люзорною «Маю».

Нац. -культур. Экспрессионизм (вд латв. провокацй. Вони прямують до духовного й совершенного, а дйснсть ма бути наново створена. У 1920 р влаштовуться виставка Нмецький експресонзм. Крхнера, О. Кокошки, М. Бекмана, Е. Нольде, П. Кле.

• Найдено рефератов по теме ЭКСПРЕССИОНИЗМ – 0

Елементи iмпресiонiзму (зокрема, характерне для нього пленерне бачення, реалiзоване найчастiше через метафору, що викону настрову функцiю) зустрiчамо у творах укранських письменникiв, наприклад, у М. Коцюбинського: «На каменi», «По-людському», «Тiнi забутих предкiв», Intermezzo, «Цвiт яблунi» та iн. Недарма Й. Бехер вважав найхарактерншим для експресонзму образом «напружений, вдкритий в екстаз рот». Проза В. Стефаника, покладена в основу фльму, одним з найвищих зразкв укр. Найбльш виразним засобом для експресонзму, його нових дей виявилася спочатку поезя.

Термн «експресонзм» був покликаний визначити сутнсть мистецтва, що за своми цлями та засобами протилежним мпресонзму й натуралзму: мистецтво не зобража дйснсть, а виража сутнсть. став вагомим компонентом вропейського письменства. Четверо студентов-архитекторов дрезденской Технической школы организовали коллектив, напоминающий цеховую коммуну. Дйснсть ними зображувалася у зткненн протилежностей (позитивне — негативне, бле — чорне).

Eine deutsche Kunstrevolution. Персонажи становятся просто масками, воплощающими ту или иную позицию. Стравинський), театр (А. Поетика мпресонзму знаходить сво мсце в укранськй лтератур.

засобв нтенсив. образних та нтонац. Кулш), у театральному мистецтв, передовсм у театр «Березль» Леся Курбаса, який обстоював стиль «експресивного реалзму». В музыке предтечей Э. считается Вагнер, а собственно к Э. относят, прежде всего, «нововенцев» А. Шенберга (сотрудничавшего с «Синим всадником»), А. Берга, отчасти А. Веберна, раннего Г. Эйслера. композицй – провидцями 1- свт. Учень Шенберга Альбан Берг вдомий головним чином оперою Воццек, зазначено духом соцального критицизму.

Для цих фльмв характерне звернення до тем жаху, страждання, тиран та смерт. сьогодн мпресонстичн засоби та прийоми вдкривають неабияк творч можливост перед митцем. прийомв, як б провокували нерцйнсть муз. поет. Кокошка).

Лише в серед. Вони виставляли сво роботи у галере Штурм Херварта Вальдена, який узагальнив термн «експресонзм». Автор переборов зовншнсть, проникав у суть, словом висловлював внутршнй стан людсько душ, найменш психчн конфлкти, емоц пристраст ставали у творах Стефаника матералзованими «структурами сутност». Цю деформацю культурних цнностей вдобразив експресонзм.

Его можно найти в искусстве народов Океании и Африки, в средневековом немецком искусстве (особенно в готической скульптуре и живописи), у Грюневальда, Эль Греко (поздний период которого можно прямо назвать экспрессионистским), Гойи, Гогена, представителей европейского символизма и стиля модерн, В европейском авангарде на разных этапах своего творчества к Э. примыкали или создавали отдельные экспрессионистские работы многие художники. цнностей. свтов фантасмагорй, у цй же площин мстяться й принципово уповльнен рухи. Нм. Тракль, Ф. Верфель, ранний И. Бехер).

Макарик максимально нтенсив. Естетичн категор подляють на парн непарн. Коли придивитися ближче до флософ Стефаникових геров, то вдразу видно, наскльки автор намагався змалювати х «монадами», тобто без жодних масок. муз. художникв Е. -Л. Найбльш вдом фльми: «Кабнет доктора Калгар» (1919, режисер Р. Вне), «Носферату» (1922, режисер Ф. Ст Мурнау), «Паганн» (1923, режисери Х. Гольдберг К. Фейдт), «Кабнет воскових фгур» (1925, режисер П. Лн).

категорй прекрасного, лрич. Псля закнчення Академ вн викладав у стнах флософю, поетику, риторику. Нмецький письменник Георг Гейм створив поезю «трагчного передчуття», пророкував вйни, катастрофи, смерть.

доктрин, нцшеанства, гартманзму, а також нм. Якщо, наприклад, роман В. Петрова "Доктор Серафкус" справля враження "незавершеного", то можна обйтися щонайбльше цитатою з Вттенштайна ("Про те, про що не можна сказати, треба мовчати", с. 227), а не шукати стинних причин т недовершеност. На рвн форми Е. цього фльму ма консерватив. фактура, вибаглив, специф.

у м. ). У християн. натуралзму, який стотно вдрзнявся вд французького, тому нм. стилстики. «Флософя страждання» (за Ф. Достовським, С. Кркеором) формувала образ людини експресонст. Експресонсти перетворилися на трагчн постат х влас.

Шмдт-Ротлуф до них примикав Е. Нольде). Дв доньки, яких вн няк не може нагодувати, — уособлення його самотпости. Кожен з нас бере на себе вдповдальнсть за провини людства. А серце, яке теж не придатне для передач божествен. Не менш важливими, хоча й досить рзнордними детермнантами, що сформували нм. Тому часто у творах експресiонiстiв поднувалися протилежнi явища – примiтивiзм буденщини з космiчним безмiром, побутове мовлення з вишуканими поетизмами, вульгарнiсть iз високим пафосом, пацифiстськi iнтонацi з активним революцiонiзмом, екзистенцiональнi мотиви, зумовленi жахом буття, з прокомунiстичними.

Л. Б. Образ персонажа створювався на основ яко-небудь одн меж («функц»), перетворюючись на маску. генеза муз. митцв 1900–30-х рр. Новые творцы были разочарованы, злы, сломлены испытаниями и психологическим давлением.

молодого Вертера. Одним з монументальних зразкв експресонстично драми стала пса Карла Крауса «Останн дн людства» (1919). Звсно, цими замтками не вичерпуться все багатство укр. муз. Нм.

Е. у к. вдгравав визначну роль у розвитку свт. Багато важила дея В. Дльтея щодо медитатив. Хеккель, До. Але у внутршньому свт, в душ залишаться прагнення до краси добра. Представники контрастним станам (крайня мра збудження або душевна простраця безвихдна угнетенность).

проникнення («вчування») в суть явища чи обкта зображення як шлях до «внутр. репродукування зробило надлишковою майстернсть реалст. У той же час починають виходити експресонстськ журнали: «Дя» (1911-1933 pp. ) та «Буря» (1910-1932 pp. ).

Е. у л., що зародився найпзнше у 90-х рр. свтогляду – песимст. Експресонсти протилежних полтичних переконань обдналися навколо журналв "Aktion" "Der Sturm", лв експресонсти ("Aktion") намагалися проникнути за зовншнй шар, знайти сенс сьогодншнього дня, прагнучи донести страшну правду, вони вимагали вдмови вд пасивност: "Нехай затопить вас, байдуж друз свту, море кров постраждалих вд вйни ". expression — вираження) — лiтературно-мистецька стильова тенденцiя авангардизму, що оформилася в Нiмеччинi на початку ХХ ст., передовсiм у малярському середовищi (обднання «Мiст» та «Синiй вершник»), проiснувавши до початку 30-х. Елементи iмпресiонiзму (зокрема, характерне для нього пленерне бачення, реалiзоване найчастiше через метафору, що викону настрову функцiю) зустрiчамо у творах укранських письменникiв, наприклад, у М. Коцюбинського: «На каменi», «По-людському», «Тiнi забутих предкiв», Intermezzo, «Цвiт яблунi» та iн.

Врш Якоба ван Годдса "Кнець свту" ("Weltende", 1887-1942) також представля деформован, розрван враження. Вони переконан, що земне життя – фльтр, який може очистити людину привести до Бога. Впливовою виявилася концепця А. Шопенгауера щодо першост нтуц на противагу рац. Экспрессионизм — це показати внутршнй свт людини, його переживання, зазвичай, в останнй момент граничного духовного напруги. митцв (К.

З огляду на це, а також зважаючи на переважно «депресивне» дейно-образне навантаження, концентрацю емоц. групами 1906–14. насамперед у малярствi (назва пiшла вiд картинки К. Моне «Iмпресiя.

звучання кольору та колорист. Тракль, Ф. Верфель, Б. Брехт та iн. ), у театральному мистецтвi (Г. Я переоцнював мистецтво приходив до двостих та совершенно несподваних висновкв. Тому мистецтво з властивим йому художньо-образним мисленням ма «сплкуватися» з флософю релгю.

Важливою була дея муз. школи формуються 3 вдмнн «автор. Е. створили А. Шенбер («Очкування», «Мсячний Про» та н. ) й А. Бер (зокрема «Воццек»). Теор. прав експресонсти, що гуртувалися довкола ж. «Der Sturm», лв, спвробтники ж. «Aktion», загалом зазнали сильного рзнобч.

Поверхня явищ, предметв речей не витриму прихованого в них заг. Т. Осьмачка, як. 1922-1923 рр., ксилографя). У монограф розроблено також типологю естетико-культурологчних концепцй раннього укранського модернзму (спритуальний та культурний рзновиди), а також простежено змну деологй "загальнонародно"- та "вищо" культури.

Характерними у цьому планi символiстсько-iмпресiонiстичне змалювання ранку М. Йогансеном. декорацй накладен на вбудовану в кнематогр. компенсатор. Його вважають батьком модерного експресонзму (найвдомшими послдовними якого Мартн Гайдеггер Жан-Поль Сартр), а його теж можна зарахувати до тих, чия флософя стала базою експресонзму. експресонст. Сковорода повязу морально-естетичний свт людини з ступенем «осердеченост».

Термн «Е» вперше спожив у прес в 1911 Х. Вальден — засновник журналу експресонста «Штурм» («Der Sturm»). Голландя. мови примтивв вдмова вд класич. До худож. -флос.

Л. Грабовського («Симфончн фрески»), В. Сильвестрова, В. Годзяцького та н. Експресонзм (вд лат, ехрrеssоn — вираження) — одна з авангардистських течй у мистецтв, що сформувалася в Нмеччин на початку XX ст., передовсм у малярському середовищ: обднання «Мст» (1905) та «Синй вершник» (1911). На його думку, естетика повинна займатися усма проявами «витонченого» в навколишньому свт. Бардах, художникь графк М. Бекман, скульптор У. Лембрук.

Основний настрй крайня бль. Т. Павлковський у вистав «Життя людини» за Л. Андревим (1909, сценографя Ф. Виживальського). Прийоми експресонств використовував М. Рейнхардт в постановках В. Шекспра, Ф. Шиллера н. Впливи театр. (театральний) Е. виявилися за межами Нмеччини н Австр, у тому числ в СРСР (витвок, практика ТРАМов, деяк постановки Е. Б. Вахтангова, До. Експресонзм (вд латв. (латинський) expressio — вираження), напрям, що розвивався в вропейському мистецтв лтератур приблизно з 1905 по 1920- рр.

З-помж н. стильових явищ муз. Е. проявився програмно у клькох митцв 1960–80-х рр. з ланцюгом народжень переселення з одного снування в н. Тому й життя тут сприйматься як мука, бль – життя як чисте зло, совершенно негативна цннсть, де диним розумним вчинком було б хба-що заперечення його, самогубство (до якого, проте, не доходить).

Обличчя експресонстсько драми визначали Геор Кайзер, Ернст Толлер, Вальтер Газенклевер. Украна як геогр. Знову ж його картина «Дорога з кипарисом» зображу земне життя у форм дерева, яке розкрива вчнсть, бо роздля ц два протилежн аспекти, два окрем небесн свтила: сонце мсяць. XX в. Так на грани предметно-беспредметных изображений с агрессивно напряженными цветоформами работали участники группы «Cobra», состоявшей из нескольких датских (Йорн, Педерсен), бельгийского (Алехински) и голландских художников (Аппель, Корнель, Констант). характеристику взуальност Е., що демонстру його спордненсть з романтизмом.

Вн деформований, ротескно-фантаст., напружений, з трагч. Бетговен), вона так само найадекватнше втлю новтн муз. Вони вважали, що для письменника не може бути непридатних сюжетв негдних тем. У музиц хотли бачити деальний приклад художньо абстракц, гри «чистих форм», як говорять про духовний, не опускаться до реального. Ф. Лан).

и австр. художникв-абстракцонств звертаться до Е. У 1950–60- рр. У вашй книз «Народження трагед, або Эллинство песимзм» (1871) Нцше говорить сво теорю дуалзму, постйно боротьби мж двома типами естетичного переживання, двома началами в давньогрецькому мистецтв, який назива аполлоническим дионисическим. худож. Основний творчий принцип експресонзму— вдображення загостреного субктивного свтобачення через гпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцй, бурхливу реакцю на дегуманзацю суспльства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовност, засвдчений катаклзмами свтового масштабу початку XXст. Саме в цьому подбнсть свтогляду Стефаника до флософ Гусерля. У 2-й пол.

з ФЕКС (Ф-ка ексцентрич. Психограма врша зведена до домнац образв-ндексв та х переваги над сприйняттями. Укр. вислову до меж «нормал» сприйняття.

У рад. Зокрема у творчост представникв нововден. С. Островським («С. став вагомим компонентом вропейського письменства. перебудови сучас. графки, особливо до технки дереворитв з хнми простими формами чорно-блими контрастами.

Псля фльму «Криниця для спраглих» (1965 заборонений, реаблт. Важливе мсце в теор. Цей твр – одне з найвищих досягнень музичного експресонзму. громад.

раси». Художникам, назвавшим себя экспрессионистами, мир виделся в беспокойном движении, непостижимо хаотическом столкновении сил, враждебных естественному, «природному» человеку. Микола Бажан згадував, що зазнав впливу експресонзму саме через пси «Березоля» — пси Толлера, Кайзера, прозу Верфеля.

Крм цього рзною манера накладання фарб. Основним чинником оформлення змсту в даних родових модифкацях лтературного твору виступа сюжет, а оскльки його форма набира тут вигляду зображення певно под, яка звязу вдношенням до не участю (прямою чи опосередкованою) в нй усю сукупнсть образв твору до яко привертаться основна увага читача (його естетичн очкування та сподвання), то композиця епчних драматичних творв виявля себе в тй чи ншй — часово-просторовй причинно-наслдковй — форм розмщення та емоцйного смислозначущого спввдношення окремих, вдносно завершених вдрзкв описувано под, сюжетних епзодв. Музика Е. та естетично-свтоглядн позиц напряму мали певний вплив на творчсть укр. Literatur und Kunst 1910—1923. На думку Лодя, «досконалсть – це узгодженсть реч в диному, тобто в мет», а «началом досконалост» та мета, для досягнення яко в «сущому все узгоджуться».

характеру, що супроводжували змну культур. В образотвор. Проте, ц дв початку невддльн одне вд друга, завжди дють разом. Любопытно, что с 1911 года Шёнберг состоял в переписке с В. Кандинским— идеологом экспрессионистской группы «Синий всадник». композиторв розпочали експерименти з атональнстю та додекафоню, зокрема В. Сильвестров, Л. Грабовський, В. Годзяцький, В. Губа, пзнше – В. Загорцев, Г. Сасько, Ю. щенко. До реч, до експресонстсько драматург неодноразово звертався Лесь Курбас.

иск-ва. Шнцлер, Г. Гофмансталь). Нечуя-Левицького — природи його аналеротизму (210) О. Кобилянсько Лес Укранки — лесбянства (83 та н. ), М. Хвильового — психопатства (248 та н. ). стану персонажа.

До програм. переосмислення у його фльмах «Звенигора» (1928), «Арсенал» (1929) «Земля» (1930), що заклали пдрунтя укр. Д. Шостаковича, 3-я симф. 20 ст. Його представники – художники К. Моне, Е. Моне, О. Ренуар, Е. Дега та iн.

вйни (В. Через субктивзм, деалзм впровадження духовного аспекту як головного у творчсть експресонзм започаткував так званий «авангардизм», тобто цлком вдмнне, революцйне сприймання дйсност у представникв модернстичних течй. Я ненавидв людей». залежност вд буття. рухв робтникв, пднесення НТП.

усталенсть побуту й культури, нарощування вйськ. Вимагаючи вд мистецтва максимально «обктивност», художник натуралст скасову деали, усуваться вд естетично та морально оцнки геров. Вн не бере — вн шука». Фактично, саме експресонсти започаткували ще й до сьогодн незаверш. варанти» Е. : шенберв. Поняття «краса» «потворнсть» визначаються через почуття, силу х переживання людиною. В начале 1910-х гг.

Музика. соц. Музей сучасного мистецтва) та нш.

Лени. Програмн позиц групи склалися пд впливом теорй мстич. XX в., отразившее глубокий кризис буржуазного сознания одно из проявлений авангардизма. Новац визначалися у боротьб мж кайзерв. Гравюра «Крик» (1895) последнего фактически является квинтэссенцией экспрессионистской выразительности. Саме в цьому подбнсть свтогляду Стефаника до флософ Гусерля.

цикли хор. Стиль групи формуться паралельно французькому фовзму, багато в чому ескпрсссонсти фовств виходять з аналогчних дей джерел. Вомеля», 1905) картини скульптури. В основ кожного мистецького напрямку лежить свордне флософське пдрунтя, сприйняття дйсност. Здесь ощущение самой метафизики крика (некой неумолимо надвигающейся апокалиптичности бытия) передается не только изображением самой кричащей фигурки на мосту, но и всей системой композиционно-графической организации поверхности листа.

Гаккель, Е. А. Крхнер, М. Пехштайн), «Синй вершник» (Ф. Основний творчий принцип експресiонiзму – вiдображення загостреного субктивного свiтобачення через гiпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцiй, бурхливу реакцiю на дегуманiзацiю суспiльства, знеосiблення в ньому людини, на розпад духовностi, засвiдчений катаклiзмами свiтового масштабу початку ХХ ст., зокрема першою свiтовою вiйною та революцiями. розвитком сучас. Музика Е. та естетично-свтоглядн позиц напряму мали певний вплив на творчсть укр. Робота «Механк» Леже (1920, Оттава, Нац. Адже модернзм рубежу XIX— XX ст.

Е. створили А. Шенбер («Очкування», «Мсячний Про» та н. ) й А. Бер (зокрема «Воццек»). катастроф, вдчуттям переломв стор та трагч. Ф. -В. Для них характерними були: тсна спльна робота, значимсть та яксть графчно побудови (особливо гравюра на дерев), приглушен тони та смливий еротизм (Крхнер, «Жнка на синьому диван», 1910, Мннеаполс, нститут мистецтв Шмдт-Ротлуфф – «Дв жнки», 1910, гравюра на дерев). Для експресонзму характерн «нервова» емоцйнсть та ррацональнсть, символ, гпербола, гротеск, фрагментарнсть та плакатнсть письма, позбавленого прикрас, схильного або до монохромност, або до пдкресленого контрастування барв, мотивв тощо. – основним завданням вважали найприроднiше зобразити зовнiшнiй свiт, витончено передати сво миттвi враження, настро.

лт-ри переплетення у нй рзних тенденцй та стилв. В немецком литературоведении выделяется понятие «экпрессионистского десятилетия» c 1914 по 1924 годы, когда в Германии работали Альфред Дёблин, Готфрид Бенн, Франц Верфель, Иван Голль, Август Штрамм, Альберт Эренштейн, Карл Эйнштейн, Отто Флаке и др. Равель, К. Дебюсс, О. Скрябн, .

Недарма Й. Бехер вважав найхарактерншим для експресонзму образом «напружений, вдкритий в екстаз рот». Попри те що, що це термн широко використовують у рол довдкового, насправд нема якогось певного художнього руху, назива себе «експресонзмом». XX в. Черты Э. характерны для киноязыка целого ряда мастеров того времени ибо немое монохромное кино требовало повышенной экспрессии от собственно визуальных элементов киноязыка — обостренного динамизма действия, контрастов света — тени, деформации предметов использования крупных планов, наплывов, утрированной жестикуляции, гротескной мимики актеров, создания предельно напряженного ирреального кинопространства и т. п. Большое место в фильмах экспрессионистов занимают изображения бессознательной жизни человека (снов, галлюцинаций, бреда, кошмаров) героями многих из них являются фантастически-мистические или зловещие существа: Голем, Гомункулус, вампир Носферату, сомнамбулический убийца Чезаре и т. п. Вердель, Л. Франк, М. Врод та н. ), в театральному мистецтв (Г.

у л. ). ефекти, нарешт, «революцйна» вокал. Ваутерс). Гаккель, Е. А.

В укранськй драматург мпресонзм виявляться меншою мрою, проте його елементи притаманн символстськй пс С. Черкасенка «Казка старого млина», пс «Бенкет» М. Рильського та н. Експресонзм (лат. «Втер», «буревй», «буря» – це не розряд енерг, вони не мають н початку, н кнця, однордним, хоч зовншньо рухомим, станом свту. —. Крайн обурення захоплю людину повнстю. Е. постав як явище рвнозначне нм. живопису) подальший бурхливий спльний розвиток в русл заг. -мист.

Послдовник Ф. Шел-лнга, харквський професор. Канднський жив у Рос, Явленський у Швейцар, Марке Макке – загинули на фронт. сьогодн багатьма аналогями й опозицями з н. стилями. Для графки властив злам лнй, контрастнсть кольору, деформовансть простору. напряму приднався широкий нтернац. Декларированный как направление и метод в ряде манифестов нем.

Його представники — художники К. Моне, Е. Моне, О. Ренуар, Е. Дега та iн. Це привело до того, що художники стали швидше декораторами (вони писали велик настнн фрески), нж майстрами станкового живопису. нваранта. Только в более поздний период сложилось современное понимание Э., которое также не отличается четкой определенностью границ (хронологических, стилистических, персоналистических).

У Львов Е. виявився переважно в лт-р, театр та образотвор. Запропонована А. Шенбером вдмова вд будь-яких тонал. мови пзнього романтизму вебернв. Та людина лише креатура, залежна вд спокус матерал.

школ (1929). картини Е. Мунка, у творчост композиторв-експресонств набува майже «матералзованого» за допомогою музики розкриття. Перспективн плани пропорц фгур спотворюються заради пдвищення експрес. композитор А. Шенбер (1874–1951), засн.

У нього не погляд — у нього бачення. У експресонзм ця позиця привела до витснення з мистецтва природно людського. Художнм наслдком цього тези стало зрвнювання прав внутршнього зовншнього: потрясённость героя, «ландшафт душ» представляли як потрясння перетворення дйсност.

А назва збрки новел Леонгарда Франка «Людина доброю», що зявилася пд час першо свтово вйни, ста свордним лейтмотивом багатьох експресонстських творв. представник муз. Графка.

Чотирирчний конфлкт потряс досягнут рухом позиц. Вн мряв навчитися бачити свт як тварини, снувати як рослини камен. кантати А. Веберна, опера «Очкування», кантата «Вцллий з Варшави» А. Шенбера), написан з позиц глибокого й активного спвчуття сучас. Попередниками Е. вважають нмця М. Лбермана, англйцв Дж.

стихями хаотичного, дисгармонй., руйнвного полюса до повно елмнац цих стихй у «стоп-кадр», де змнються фактура твору свт втрача ентропю та розднансть. Мотив смерт в творах В. Стефаника «Шкода», «Скн», «Портрет», «Сама-самська». стану Нмеччини напередодн 1- свт. Пытаясь разработать упрощённый эстетический словарь с краткими, сокращёнными до самого существенного формами, члены «Моста» обращались к творчеству Грюневальда и Альтдорфера, а также к искусству народов Африки.

«Поезя Верлена, — зазнача Г. Косков, — мпресонстична тому, що, руйнуючи меж мж субктивним та обктивним, духом плоттю, високим низьким, вдмовляючись вд рацонально-морального вдношення до дйсност, вона цлковито вддаться фксац безпосереднх, миттвих вражень, душа" й пейзаж" однаково втрачають визначенсть, розмита лня почина панувати над чтким контуром, вдтнок — над однотоннстю кольору, а свтлотнь — над свтлом тнню». Спвчуття до «розрвано» людини, проникнення в суперечливий внутршнй свт одним з здобуткв напряму. образв. Реалзм, як мистецький напрямок, виявився у свох трьох основних фазах (реалзм як такий, натуралзм та мпресонзм). Гейм, Й. Бехер, Г. Тракль, Г. Бенн, Ф. Верфель, Я. Ван-Годдис. У книз Народження трагед або еллнства песимзм (1871) Нцше виклада свою теорю дуалзму, постйно боротьби мж двома типами естетичного переживання, двома началами в давньогрецькому мистецтв, як вн назива аполлончним донсйським.

норми зовсм не означало вдмови вд одвчних худож. -етич. У 1831 р. у збрнику «Брошурки» друкуться стаття. Двух мастеров сближало понимание того, что искусство проистекает из «объективной необходимости», которая не может быть объяснена словами.

Актуалзаця слова чи окремого вислову може здйснюватися за допомогою рзних прийомв через: особливу увагу до звучання слова (алтераця, асонанси, звукопис, парономазя) нетрадицйну сполучувансть слова з ншими «випадання» слова чи вислову з контексту деавтоматизацю мовлення у спосб невласне прямо чи прямо мови, рзних форм оповдальност, нестандартност мовлення. Франка, М. Брода та н. Хоч термн експресонзм вперше застосував засновник експресонстичного нмецького часопису «Штурм» Х. Вальден у 1911, експресонзм уже снував у мистецтв та лтератур, зокрема й укранськй. функц, що складають основу неммезисно образност.

Митець, на думку експресонств, не повинен копювати дйснсть, врогдно вдтворювати. Периодом расцвета считаются 1905-1920 гг., т. е. время вокруг Первой мировой войны и социальных потрясений в Европе (в Германии, прежде всего), когда именно Э. в искусстве наиболее полно выражал дух времени, был адекватен социально-политическим перипетиям и потрясениям и психологическим настроениям многих европейцев, особенно — художественно-интеллектуальных кругов. Швидксть обмну деями, еволюця роль Вальдена сприяли ускладненню поняття: 1912 року «експресонстськими» були назван три виставки в галере Штурм. 1910-х рр. Сформувалася структура худож.

Технка мпресонзму широко використовуться також у модернстському роман XX столття. культури (серед представникв останньо – П. Гндемт), але також франц. Саме в естет. Якщо розглядати Е. у широкому значенн як вираження за допомогою худож. походження М. Шагал.

модернзму Е. у м. заявив про себе на поч. У таких випадках перемага новша, молодша течя. Роден), музиц (М. вйни загинули Ф. Марк, А. Макке, психчно травмованими залишилися Е. -Л. Схд сонця» («Impression. ндивд. Утвердилось нове вдношення до мистецтва життя.

мови – з конвульсив. Вони переконан, що земне життя — фльтр, який може очистити людину привести до Бога. традиц мета людського буття – вчувати в усьому голос Бога прагнути до поднання з ним. Не менш важливим уявлялося спадщина бароко з його мстицизмом навмисним пафосом. засвоння модернст. хоча стиль врша порушу звичн закони, кнцева рима, розмр, строфа, традицйн. формулою «Встань йди» («Пора вставати.

Г. алеен), «Метрополс» (1927, реж. Модернсти 50—60-х рокв ("Нью-Йоркська група") оголошували себе вдрваними вд будь-яких традицй не лише модернстського характеру, а й будь-яких лтературних "змв". У лiрицi iмпресiонiстичнi тенденцi найвиразнiше виявилися у французького поета П. Верлена, але без таких модифiкацiй, як у епiчному жанрi. Певн його риси спостергалися, наприклад, у новелах В. Стефаника, розкривалися пзнше в поез Т. Осьмачки, Ю. Клена, М. Бажана, у драмах М. Кулша, у театр «Березль» Леся Курбаса, який обстоював стиль «експресивного реалзму».

Проте Бльшою мрою вн повязаний з творчстю композиторв т. з. Тод ще не були зрозумл протирччя мж кубзмом, футуризмом нмецьким експресонзмом. кно окрем елементи Е. помтн у творчост О. Довженка, який 1922–23 навч.

Нольде советовал даже своим друзьям назвать группу не «Брюке», а «Ван Гогиана»), бельгийца Энзора, норвежца Мунка. Л. Осика) використано художн засоби, що наближають його до експресонст. «Все надмрне й перенапружене на його (експресонзму. Тому часто у творах експресiонiстiв поднувалися протилежнi явища — примiтивiзм буденщини з космiчним безмiром, побутове мовлення з вишуканими поетизмами, вульгарнiсть iз високим пафосом, пацифiстськi iнтонацi з активним революцiонiзмом, екзистенцiональнi мотиви, зумовленi жахом буття, з прокомунiстичними. Для всех представителей Э. характерно стремление как можно выразительнее зафиксировать свои переживания, свой чувственный, эмоциональный, визуальный, а иногда и духовный (как у Марка, Нольде, Кандинского, Шагала, Руо) опыт исключительно с помощью художественных средств (цвета, линии, композиции, деформации облика видимых предметов), часто доведенных до предела их выразительных возможностей. У найбльш загальному вигляд термн «експресонзм» належить творв, у яких художнми способами виражен сильн емоц, саме ця вираз емоцй, сплкування у вигляд емоцй ста основною метою заснування твори.

композитор. Спвчуття до «розрвано» людини, проникнення в суперечливий внутршнй свт одним з здобуткв напряму. «Новий сецесон», програму якого сформулював скупник полотен експресонств Г. Вельден (автор термна «Е»). творчост вд серед. Джерела експресiонiзму наявнi в романтизмi, у «фiлософi життя» (Ф. ст., М., 1966 Вальцель О., мпресонзм експресонзм пер. (переведення) з йому. (нмецький), П., 1922 Марцинський Р., Метод експресонзму в живопис, П., 1923 Експресонзм. стороною експресонст. Определенную преемственность с этим модернистским кино можно почувствовать, анализируя известную работу Ларса фон Триера «Догвилль».

твори, що пройшли випробування часом (серед них – опери «Воццек» «Лулу» А. Бера, балет «Зачарований мандарин» Б. Бартока, камерно-нструм. Отже, у центр художньо всесвту експресонзму — пошматоване бездушшям сучасного свту, його контрастами живо мертвого, духу, плот, «цивлзац» «природи», матерального та духовно серце людини. В мистецтв Франц у 1920- роки головнва роль належала кубзму, який породив «французький експресонзм». На початку 20-х рокв стилстику експресонзму запозичу й кнематограф («Кабнет доктора Калгар», екранзаця драми Кайзера «З ранку до пвноч» та н. ).

Фльм «Кабнет доктора Калар» залишаться ункал. актора). Макарик «Катакомби», опубл. Тут окрем реформац ознакою загально катастрофи кнця свту. Iмпресiонiзм на межi XIX – XX ст. експериментом, в якому гостр кути спотворена перспектива мальов. Як наголошував К. Едшмд, «весь простр митця-експресонста ста-виднням.

муз. житт, творчост тощо. до вироблення оригнально системи композиц, що отримала назву додекафон. Аналогчна тема знайшла розвиток в лричнй поез Р. Бенна, . В программе «Моста» было много общего с французским фовизмом.

ншим доказом того, що мстична флософя Сходу була популярною теж серед французьких експресонств-малярв, автопортрет Ван Гога, який вн назвав «Поклонник вчного Будди». Слд зазначити, що притаманне муз. Ключовою постаттю укр.

Перш за все не було дино думки щодо рол художника в суспльств. У драматичнй творчост мпресонзм виявляться в розслабленн фабульно структури, розбиванн сценчно д на значущ елементи, використанн незакнчених фраз, думок, створенн невловного настрою, а також у високому ступен поетизац драми. Каларизм Ю. ллнка вдчутний у фльмах «Вечр на вана Купала» (1968), «Легенда про княгиню Ольгу» (1982), особливо, у «Молитв за гетьмана Мазепу» (2002), у яких велику роль вдграють мальов.

Центральним моментом реформи Шенберга стала вдмова вд тонально системи (атональнсть) винайденнядодекафон. Так, у свому нарис «На крилах псн» вн зазначав, що звуки псн, як торкалися його вуха, лягали перед ним барвами, малювали йому з дивною яскравстю цл образи. У той час, коли у Нмеччин проходили ц важлив перемни.

Найяскравiше експресiонiзм проявився у лiрицi, зокрема в поетичному зображеннi сновидiнь, гротескних поемах чи «пролетарських пiснях» (Г. Поема збудов. Увбравши характерн риси живопис. Ланга, П.

Насчёт отнесения «Синего всадника» к экспрессионизму среди специалистов нет единого мнения. Поруч з живописом скульптурою — найчастше «яростно»-эмоциональными за манерою, тяготеющими до гострим колрною контрастам чи рзким просторв, смещениям, — важливе (а то й центральне) значення знайшла станкова книжкова графка експресонзму, досягла значних результатв завдяки смливим сполученням гротеску гперболи, гранично концентрованим контрастам свтла, тн. Експресонсти створюють сво так зван готцзми – витягнут пропорц, нервов ритми лнй. началом («З печер нор, з хащв, лсв вовки пшли. На його думку, психчний свт складаться з монадних (неподльних) стот, буття постйно в теч, збагнути його можна лише нтуцю.

Схд сонця», 1873). Естетика потрбна митцю. вйни у перод нфляц та кризи. У вроп вживали ще дв назви експресонзму: неомпресонзм постмпресонзм.

21 ст. Шмидт-Ротлуф до них примикав Еге. Картини О. Новаквського вирзнялися екстатичнстю худож.

фантаз на складн обставини життя передвон. Кайзер). ландшафту» митця. У план змсту збергаться нварант «поет», але уже воззведений у ранг «поета-пророка» (бо ж каже, що буде у майбутньому).

рис нм. Експресонзм у кно (Е. Нм. А в 1877 роц група художникв (К. Недарма Й. Бехер вважав найхарактерншим для експресонзму образом «напружений, вдкритий в екстаз рот». Шенберг створив твори, що викривають жахи нацистського терору («Ода Наполеону», 1942 Що «уцлв з Варшави», 1947).

Схiд сонця», 1873). Спвавтор статт «Мистецтво в небезпец» Георг Гросс писав: «З того часу, як я почав усвдомлено сприймати переживати свт, я вдкрив, що барвистсть та блиск життя виглядають зовсм не так прекрасно, якщо дивитись уважно. В произведении, полном антропологического пессимизма, автор не столько рассказывает историю, сколько дает волю своему мрачному мироощущению, рисует образами Босха, где каждый герой – не свершившаяся тризна по душе и оттого абсолютное чудовище. вплив «первинного» стильового явища (власне австро-нм. Кркегор заявляв, що людина самотня, у не нема майбутнього, бо нколи не було минулого.

художников XX в. от лат. Вплив врш досягаться ррацональним шляхом за рахунок монументальност картин, риторики, мовних жеств, рзних ознакою агтацйнсть (звернення, привтання так дал). Експресонзм мав у цей перод рзну функцю. Серед видв жанрв мистецтва вчений вирзняв поезю, зокрема т надбання, як мало вже «Слово про горв похд».

складова – лише одна з числен. композиторв поколння 1960-х, зокр. 1917 рисунки та естампи на вонн теми Л. еца – «Вдчай», «Трумфатор», «Фуря», «Сатана» цикл К. Сихульського «Вйна», 1915–20). звязкв мж окремими ступенями хроматич.

Крхнер, Е. Геккель, К. Шмдт-Ротлуфф, Б. Брейль створили групу «Мст» (снувала до 1913), у манфест яко 1906 задекларовано безкомпромс. апарат лнйну перспективу. 20 ст. х симпат завжди були на боц простих людей.

Безрух худож. Замсть нього оперували рзними дефнцями: Новий пафос (Ервн Левенсон), Активзм (Курт Хллер) та н Багато хто з авторв цього часу не називали себе експресонстами, були зарахован до них лише пзнше (Георг Гейм, Георг Тракль). Це про твр не ма серед геров жодного позитивного персонажа. втчизн. творах М. Бажана: «.

Класичним зразком тут багатотомний роман Марселя Пруста «В пошуках втраченого часу». У подальший перод безальтернатив. Найменше однордною була група «Синй вершник», але вона стояла тод на пц нмецького авангарду. В изобразительном искусстве выделилась графика.

вдображення свту, реалст. Першим вживав термн "експресонзм" у 1911 роц засновник журналу "Буря" X. Вальден. У складнй взамод з театральним Е. розвивалася творчсть молодого Б. Брехта. Я ненавидв людей".

Ознаками експресонстсько лрики стають напруженсть виражальних засобв, «нанизування» образв, впровадження нових версифкацйних синтаксичних форм. альтернатива мж тираню хаосом. У Вен експресонзм був бльш однордним. Але до цього додавалася тема революц т а соцальний розмах. Iмпресiонiзм на межi XIX — XX ст. Назва «Мст» вибрав Карл Шмдт-Ротлуф, щоб пдкреслити спрямовансть мистецтва в майбутн.

Кулiш), у театральному мистецтвi, передовсiм у театрi «Березiль» Леся Курбаса, який обстоював стиль «експресивного реалiзму». Газенклевер, Е. Барлах, Е. Толлер, Ф. Вольф, . Реальнсть ма бути пронизаною свтлом де». Натхненниками Бергенсько школи був Ле Фоконь. пероду. Поллок).

Ван Гога. Поема свтово вйни», 1916–19 «Св. Образи творв М. Коцюбинського пластичн та «зрим» завдяки тому, що письменник намагаться вдтворити дйснсть шляхом якнайжившого використання всляких вдчуттвих вражень. характер, за що його критикував теоретик кно Б. Балаш. Художнм наслдком ц тези зявилося зрвнювання в правах внутршнього зовншнього: потрясенность героя, «ландшафт душ» представлялися як потрясння перетворення дйсност.

Центральним моментом реформи Шенберга стала вдмова вд тонально системи (атональнсть) винайденнядодекафон. Э. родился в Германии накануне первой мировой войны (достигнув здесь и в Австрии наибольшего развития). Проте вже вдкритий 1884 року так званий «Салон незалежних» став осередком вдмнного вд мпресонзму, найновшого мистецтва.

Франця. За В. Кандинським, дух «визнача матерю, а не навпаки». Через субктивзм, деалзм впровадження духовного аспекту як головного у творчсть експресонзм започаткував так званий «авангардизм», тобто цлком вдмнне, революцйне сприймання дйсност у представникв модернстичних течй. австр.

Венський експресонзм. Найхарактернш зразки муз. У х творах важливе мсце займа смерть, нею закнчуються людськ страждання. Нмеччина: група «Мст» (1905-1913).

1918 року в Гроннген Веркман Ян Вгерс заснували групу «Плуг», назва яко говорить сама за себе. творцем гол. образу. експресонзм гостро вдобразив конфлкт художньо особи, людини взагал з трагчною й антигуманною буржуазною дйснстю. Марк, В. Кандинський, А. Макке), "Штурм" (О.

Основний творчий принцип експресiонiзму — вiдображення загостреного субктивного свiтобачення через гiпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцiй, бурхливу реакцiю на дегуманiзацiю суспiльства, знеосiблення в ньому людини, на розпад духовностi, засвiдчений катаклiзмами свiтового масштабу початку ХХ ст., зокрема першою свiтовою вiйною та революцiями. Е., сформов. Навпаки, кращ експресонст. У французькiй прозi iмпресiонiзм представляють брати Гонкури, А. Доде, Гi де Мопассан, в австрiйськiй С. Цвейг, А. Шнiцлер, у польскiй – С. Вiткевич, С. Жеромський та iн. У таких випадках перемага новша, молодша течя. До виникнення експресонзму приводять художн експерименти молодих дрезденських архтекторв, як обдналися в 1905 роц в групу пд назвою «Мст».

дещо ранше, муз. Загалом характерною рисою творчост Коцюбинського, за словами вгена Федо-ренка, «тонка фксаця вражень, лакончнсть вислову, глибокий лризм, ритмчнсть та плавнсть мови, майстернсть описв природи та глибинний психологчний аналз». Першо значно вхою сторя експресонзму вважаться виникнення обaposднання «Мст» (ньому. В Укран Е. у 1920–30-х рр.

Сам свт для бльшост письменникв-експресонств ворожим для людини, яка стала свдком драматичних подй тяжких потряснь початку XX столття. Теоретиками експресонзму були Курт Пнтус Казимир Едшмд. Soleil levant»). Koln, 1978 Richard L. Phaidon Encyclopedia of Expressionism.

Сформувався у Францi в другiй половинi XIX ст. вйни («Молох вйни» та н. офорти О. Кульчицько, 1915–18 картини Ю. Назарака «Бй пд Раковцем», 1916 «Барабанний вогонь пд Семиквцями», бл. Для экспрессионистов превыше всего субъективность творческого акта. Молоде поколння не боться субктивно сприймати дйснсть та ндивдуально оформлювати.

У творах експресонств важливе мсце займа проблема вини кари. художники кн. Среди пражских писателей этой группы— Франц Кафка, Густав Мейринк, Лео Перуц, Альфред Кубин, Пауль Адлер. Картини трьох перших митцв виставлено вперше поза Францю в галере «Графтон» у Лондон 1910 року, а з 1911 року ця виставка мала теж успх в Берлн. метод композиц.

W., 1961 Hamann R. Hermand J. Expressinismus. став вагомим компонентом вропейського письменства. З нього безпосередньо виводять такий жанр амер.

на поч. культурою лт-рою, бо саме вд останньо йшли мпульси впливу: естетика Е. обднала Й. -Р.

Автор переборов зовншнсть, проникав у суть, словом висловлював внутршнй стан людсько душ, найменш психчн конфлкти, емоц пристраст ставали у творах Стефаника матералзованими «структурами сутност». рисами: субктивне перетлумачення мметич. З Е. повязують становлення жанру фльмв жахв. Стосуться вона насамперед сигнфкац – плану вираження меншою мрою плану змсту твору.

Найвизначншими теоретиками напряму були Курт Пнтус Казимр Едшмд. Образ свту в чистй форм лише в нас самих, саме його митець повинен показувати в свох творах. Багато хто вважа це угруповання засновниками теч нмецького експресонзму, хоча вони й не називали себе цим словом. на синекдос, за формулою «цле замсть частини»: автор не стльки зобража дйснсть, скльки виража сутнсть речей, пода х ндекс, ознаку саме на цьому буду свй концепт, в основ якого – вдомий психол. Iмпресiонiстичнi тенденцi спостерiгамо у творчостi письменникiв 20-30-х XX ст. Iмпресiонiзм (вiд фр. 20 ст. : обктивно зумовлена втрата унверсальност муз.

За деклька рокв група «Мст» зумла примирити два конфлктуючих мж собою напрямки, як розвели Гогена Ван Гога: самотнсть в природ тсн взамозвязки в груп. Зарубжн уроки також приносили свй результат. Термн «експресонзм» уперше був ужитий У Берлнському журнал «Штурм» (1911) його засновником X. Вальденом. Художники «Мосту» також були експонентами виставок «Нового сецесону». точки зору, вн у такй же мр предметом худож.

на цьому тл у творчост художникв групи «Мст» пд впливом рзних факторв, як зовншнх, так спльно вироблених мистецьких концепцй, проявилися перш риси експресонзму. Нац. дослдженню теми «патологчного» кохання.

«From Caligari to Hitler» («Вд Калар до Гтлера», Нью-Йорк, 1947) аналзу соц. На чол цього нового вяння стали Дкс, а також Бекман Гросс. виршення «Камнного хреста» мала аскетична естетика япон.

Метаморфоза не була б сама собою, якби не збергала певно тотожност, хай навть абстрактно, двох сфер – «я» предмета. Виник наприкнц 19 – поч. Найбльш цкавим з них «Жнка, що плаче» (1937, Лондон, приватна збрка). Еще более значительный отклик получила драматургия экспрессионизма: пьесы Г. Кайзера, Э. Толлера, впоследствии — молодого Б. Брехта («Что тот солдат, что этот», 1927 «Святая Иоанна скотобоен», 1932), начинающего Ю. ОНила («За горизонтом», 1920 «Косматая обезьяна», 1922).

Енсора з його образами — масками скелетами, що втлювали жах перед дйснстю а також норвезького художника Е. Мунка, картини якого називали «криками часу». Это первое художественное течение, в полной мере проявившее себя в кинематографе. молод вн був «духов. В литературе экспрессионистские черты (тяготение к повышенной эмоциональности, гротеску, мистико-фантастическим образам и ситуациям изломанному напряженному стилю, острому монологизму) характерны для писателей, группировавшихся вокруг журналов «Штурм», «Акция» и др.

Важливими попередниками експресонзму були: нмецький флософ Фрдрх Нцше (1844 – 1900), особливо у свой флософськй книз Так казав Заратустра (1883-92) пзн пси шведського драматурга Августа Стрндберга (1849 – 1912), включаючи трилогю Шлях у Дамаск 1898 – 1901, пси Гра снв (1902) та Соната привидв (1907) Франк Ведекнд (1864 – 1918), особливо пси Erdgeist (Дух земл) (1895) and Die Bchse der Pandora (Скринька Пандори) (1904) пд загальною назвою Лулу американський поет Волт Втмен (1819-92): Листя трави (1855-91) росйський романст Федр Достовський (1821-81) норвезький художник Едвард Мунк (1863 – 1944) голландський художник Внсент ван Гог (1853-90) бельгйський художник Джеймс Енсор (1860 – 1949) Зигмунд Фрейд (1856 – 1939). – дея уникання поширених композитор. / По безлюднй вулиц / Сунеться пес, / Сховавши мж ноги хвст. риса Е. Вона помтна, зокрема, у новелстиц В. Стефаника, проз М. Хвильового («Вальдшнепи»), А. Головка («Дти Земл Сонця»), В. Винниченка («Сонячна машина»), В. Пдмогильного («Мсто»), О. Турянського («Поза межами болю»), В. Домонтовича («Доктор Серафкус», «Без рунту»). / За любов ми йшли фронтами, / Серце кинувши пд кон»).

Певнi його характернi риси спостерiгалися у новелах В. Стефаника, розкривалися пiзнiше в поезi Т. Осьмачки, М. Бажана, Юрiя Клена, у прозi («Поза межами болю» О. Турянського), у драматургi (М. Земний зр земний слух мало придатн для розумння божествен. Експресонзм у театр (Е. "Не дйснсть, але дух" такий головну тезу естетики експресонзму.

Основные литературные свершения экспрессионизма связаны с творчеством немецких писателей, отозвавшихся на первую мировую войну. Власне тому 1910 рк вважають роком початку експресонзму. А в поем «Золотий бумеранг», навпаки, порив мас, динамку вн моделю як суту, марноту марнот, а статичнсть – як стабльнсть, умиротворенсть, причетнсть до вчного. Мюнтер, А. Кубн, П. Кле, О. Явленський, М. Верьовкна, художники «Бубнового валета» – В. та Д. Бурлюки, К. Малевич, Н. Гончарова, М. Ларонов.

Опираючись усяким впливам, вн майже не розвивався. Творчсть Внцента Ван Гога мала великий резонанс створила широку теоретичну базу, надавши кольору нехарактерну до того часу символчну виражальну силу («Ворони в пшеничному пол», 1890, Амстердам, музей Ван Гога). Щоправда, у всх названих композиторв ознаки Е. наявн переважно на початк. 15, н. 5 Strobel Н., Die Wiener Schule, «Melos», 1963, Jahrg. Стилстичний прийом рунтуться на синтагматичних вдношеннях мж стилстично маркованими стилстично немаркованими одиницями в текст.

та полт. Тод як обaposднання зaposявилося вдразу ж за виступом паризьких фовистов в Оснньому салон, представники «Мосту» стверджували, дяли самостйно. Вдом обднання «Мст» (Е. Моцарт – Л. ван. 1892 року в Берлн пройшла резонансна виставка Мунка.

Основний творчий принцип експресонзму — вдображення загостреного субктивного свтобачення через гпертрофоване авторське «я», через напругу його переживань та емоцй. XX в. и особенно — немецкого авангарда. й австр. розвитку Е. у драматург спвпав з поч. нварантв Е. символ крику, що походить вд знаменито однойм.

мстифкац, щоб найповнше виразити страждання сучас. У червн 1905 дрезден. (неоромантизм) мав нш форми й завдання, нж модернзм десятих рокв ("молодомузвц" й "хатяни") модернзм 20-х (неокласики, подекуди — М. Хвильовий) узагал був "прихованим", а модернзм сорокових (письменники укрансько емграц) щодо попереднх модернзмв був настроним критично в принцип.

Всесвт ста духовною власнстю людини, смерть втрача сво значення, бо душа живе вчно. Юр. Их издание окончательно прекратилось в 1933, когда победивший в Германии фашизм объявил творчество приверженцев экспрессионизма разновидностью «дегенеративного искусства», подлежащего запрету, тем более что многие его представители придерживались левых и коммунистических взглядов. П. Лен), «Празький студент» (1926, реж. В музиц Е. сформувався в 1-м-код десятилтт 20 в. ряд його елементв виявилися в останнх творах Г. Малера («Гмн про землю», 1908 9-я, 1909 нескнченою 10-я симфон) операх. мист-во «було поховане в маленькй трун камери» (.

зображальност) прийняття та переопрацювання худож. нколи «вдновлена хода» спввдноситься з твор. лексики аж до радикал. В лтератур напередодн Е. стоять Г. Тракль (Австря), Р. Хейм, Е. Штадлер (Нмеччина) у х трагчнй лриц життя було сприйняте в аспект звихреного руху, народженого не лише стрмким ритмом сучасно цивлзац (як у представникв талйського футуризму), але вдчуттям сторичних переломв, що наближалися, вдчуттям незборимо залежност особи вд соцального буття.

Л. Грабовського («Симфончн фрески»), В. Сильвестрова, В. Годзяцького та н. Экспрессионизм (от лат. expressio, «выражение»)— течение в европейском искусстве эпохи модернизма, получившее наибольшее развитие в первые десятилетия XX века, преимущественно в Германии и Австрии.

Завдання ж бо науковця (ще раз нагадумо) не субктивно гудити чи пдносити якесь явище, а всього лиш дати йому безсторонн сторичне й теоретичне пояснення. 1911 у Мюнхен засн. Серед композиторв-провсникв Е. варто видлити.

Мартн Гайдегер твердив, що «мистецтво в буквальному сенс свтоглядом». Це помтив. на суворо-рацоналст. По своим эстетическим принципам, творческим задачам и установкам Э. — это как бы последний громкий крик Культуры перед глобальным наступлением урбанизма, техногенной цивилизации, рационалистической и прагматической регламентации всей жизни человека, ПОСТ-культуры (см. : ПОСТ-) последняя попытка Культуры удержать свои позиции в созвучных времени художественных формах. екввалентом яких могли стати лише експресонст. Бехера, Ф. Вольфа, Л. Рубнера, . Е. вирс з характерних для пзнього романтизму, символзму та сецес енгмат.

австр. до експресонзму («Вдова», бл. Iмпресiонiстичнi тенденцi спостерiгамо у творчостi письменникiв 20-30-х XX ст. Соцально-критичний пафос вдрзня багато творв Е. вд мистецтва авангардистських течй, що розвивалися паралельно з ним або вдразу псля його (кубзму, сюрреалзму).

Мистецтво ж лвого експресонзму за суттю агтацйно: не «багатолика», повнокровна, воплощённая в дотикальних образах картина реальност (пзнання), а заострённое вираз важливою для автора де, достигаемое шляхом будь-яких перебльшень умовностей. Микола Бажан зазначав, що зазнав впливу експресонзму саме через пси «Березоля» — пси Толлера, Кайзера, прозу Верфеля. Реальнсть ма бути пронизаною свтлом де».

Кронеберг порушу питання про самостйнсть естетики як флософсько науки. Назва «Мст» запропонував Шмидт-Ротлуфф, вважаючи, що його висловлю прагнення групи до обaposднання всх основних нових художнх течй, а глибшому сенс символзу творчсть — «мст» на мистецтво майбутнього. Молодь також захопилася вивченням нмецько гравюри на дерев ХУ ХУ ст., а готичне мистецтво розглядалося як щось суто нмецьке. expression – вираження) – утвердився в Нмеччин на початку XX столття. аспект худож. Тому вдсутнсть початку кнця «втру» й «тиш» стосуться у не не стльки простору, скльки часу.

У серед. 21 ст. Природно, що уявлення про сутнсть свту були у кожного субктивними. Вся творчсть митцв-експресонств ста взю. Найбльш послдовно принципи Е. були втлен в творчост художникв обднання «Мст» (Е.

XX в. Лит. : Waiden H. Expressionismus — Die Kunstwende. Його вважають батьком модерного експресонзму (найвдомшими послдовними якого Мартн Гайдеггер Жан-Поль Сартр), а його теж можна зарахувати до тих, чия флософя стала базою експресонзму. «Кожен повинен пзнати себе в усх», — поясню експресонстське тяжння до загального Й. Бехер. Е. швидко еволюцонував породжував нов спльн технки та оригн.

Р. Вне), у якому використано декорац в «експресонст» стил (художники Г. Варм, В. Рьор В. Рейман). А на його картин «Зоряна нч» зображено Бога вчнсть, сонце мсяць сполучен у форм китайських символв «н» та «Янг» – двох суперечних аспектв всх явищ всього життя, – тобто чоловчого жночого, як, обднан в досконалому кол означають «Бог вчнсть». виклики, перед якими опинились митц поч. у русл заг.

Веллс, Е. -. Грос, О. Дкс, Л. Мейднер, О. Нагель н. ). Поет повинен бути "святим вогнем", духовним вождем часу. тенденц свого часу. кно. Нота тревоги, пристрастие к травмирующим метафорам проступали даже в чисто экспериментальных произведениях, созданных для доказательства излюбленной мысли экспрессионизма: искусство не имеет ничего общего с подражанием природе. Експресонзм, що почався як реакця проти мпресонзму, пройшов клька етапв у свому розвитку.

«Штурм» и «Акцион» стали основными журналами новой школы. зворотв, тотально дисонантна гармоня, в якй вдсутнй елемент акустич. Громер не сприймав термну «експресонзм», завжди його ототожнював з нмецьким мистецтвом.

прийомв, як зумовили стрмку еволюцю академ. Е. Значний вплив на зображал. Вн не вдображу — вн зобража. иск-ве 10—20-х гг.

теоретик кно З. Кракауер у кн. Власне тому 1910 рк вважають роком початку експресонзму. Тому саме Веберн був визнаний родоначальником пслявонного музичного авангардизму. У нього не погляд — у нього бачення. 20 ст. У практиц бльшост поетв-експресонств (зб. вдтнком з звихреними рухами майбут.

«Кожен повинен пзнати себе в усх», — поясню експресонстське тяжння до загального Бехер. Шлях, яким пшов експресонзм, ми називамо логаэдизацией, суть яко у тому, що систему посилються вкрай, нж демонстру свою абсурднсть. У нмецьких галереях виставлялися картини неомпрессо- нств, Гогена, Матсса. та нм. шкали муз.

1911 року створються ще одне мистецьке угруповання в Мюнхен («Синй вершник»). У музиц Шенберга стихя почуття ще нада потужний тиск на споруджену перед нею греблю: виника суперечнсть мж емпризмом перезбуджених, хаотично розрваних станв жорстко рацонально системою х приборкання. Позитивний вплив мала на нього творчсть Пкассо («Спвак», 1950, Париж, Центр Помпду). ди. »).

муках, вдча та надрив. Серед представникв Киво-Могилянсько академ зверта на себе увагу непересчна постать ГЕОРГЯ ЩЕРБАЦЬКОГО (1725 – рк смерт невдомий). 20 ст., проте особливого розвитку набув псля 1- свт. Згодом експресонзм поширються в лтератур, зокрема у лриц (Г. Експресонзм почав проявлятися у пвнчних кранах (Бельг, Голланд).

Страдниц. Метаморфозу використано у врш «Елегя» Т. Осьмачки, зовн. Найвдомш поети-експресонсти —. екстазу (звернення до образв середньовч.

Герцен, М. Г. ос. сторик мист-ва Л. Айснер розглядала свтлотнь як осн. мист-во» (Мюнхен, 1937) експресонств оголошено «ворогами режиму та нм.

стилстики на укр. трансом. Проте вплив експресонзму на свтову лтературу XX сторччя важко переоцнити. Веркман розвивався в бк абстракц, Вгерс орнтувався на експресонзм, близький художникам групи «Мст». ВиникненняОсновний творчий принцип експресонзму— вдображення загостреного суб039ктивного свтобачення через гпертрофоване авторське «Я», напругу його переживань та емоцй, бурхливу реакцю на дегуманзацю суспльства, знеособлення в ньому людини, на розпад духовност, засвдчений катаклзмами свтового масштабу початку ХХ ст.

суперництва мж вдчуттям образом, мж зовн. Гейм, Й. Бехер, Г. Тракль, Г. Бенн, Ф. Верфель, Я. Ван-Годдис. А ось його вдгук про зб.

У свому мистецтв Ван Гог, Матсс, Сезанн, Мунк намагалися змальовувати не зовншнсть, а свдомсть, внутршню «структуру сут», онтологчне розкриття з експресивним вираженням. революц Е. втлив контрасти соцопсихол. вн, бажаючи чи, навпаки, не бажаючи, переда сво ставлення до свту у творах (наприклад, порвняймо свтосприйняття геров М. Шолохова у повст «Доля людини» ф. Кафки у роман «Америка»). Не в силах що-небудь аналзувати розумти, вн просто вихлюпу сво збентежен почуття, свй бль. Через клька рокв, 1911-го, група молодих художникв з подбними поглядами сформувала в Мюнхен творче обднання Синй вершник (The Blue Rider).

Тодшн експресонсти перестали бути окаянними художниками, послабилася напруга х робт (Пехштейн, Хеккель, Кокошка). обдн. деформаця для передач псих. Проте вже вдкритий 1884 року так званий «Салон незалежних» став осередком вдмнного вд мпресонзму, найновшого мистецтва. закон природ. В цлому ж проблема поширення експресонст.

ванця (пейзаж, батал. Пд упливом дей Нцше нмецьк (а з х занепадом та нш) митц й лтератори звертаються до хаосу почуттв, до того що, що Нцше назива дионисическим початком. безрух чи уповльненсть руху – або доведена до вдчаю стихя, що вичерпу себе через антитезу («Ти був Буй-Туром у ту мить, коли я була / Споком, ти був морем, яке розбивало береги мо душ»), або граничне нагромадження енерг, близьке до вибуху («Збирають зранене листя з дороги. Берман). некласич.

з менами польс. Тобто риси, притаманн мпресонзму. На його думку, саме сторична поезя значною мрою вдбива нацональну свдомсть. «Свт починаться з людини», — цей вираз Франца Верфеля ста одним з флософських художнх принципв експресонзму. Художники зверталися до сльсько теми (Ла Пательр), теми мста (Громер, Гоерг), як критикували легке життя буржуаз або звертали увагу на важке життя робтникв.

Вн не вдображу — вн зобража. Коли придивитися ближче до флософ Стефаникових геров, то вдразу видно, наскльки автор намагався змалювати х «монадами», тобто без жодних масок. Вони були психологчно скалчен вйною, про свдчать х патетичн портрети (Крхнер – «Автопортрет у вид солдата», 1915, Сент-Лус, США, приватна збрка, Кокошка – «Автопортрет», 1917, Вупперталь, приватна збрка). Основний стильовий прийом мпресонзму — зображення не самого предмета, а враження вд нього. Вн змню основним принципам реалзму насамперед принципом узагальнення, типзац. «Людськ документи», перетворюючи твр у фотографю шматка життя, що зберга вс найдрбнш подробиц детал. народв, ндй.

Великою популярнстю користувалася написана Щербацьким пса «Трагедокомедия, на-рицаемая Фотий, т. е. об отступлении западной церкви от восточной». Течя проснувала до початку 30-х рокв XX ст. В укранськiй поезi iмпресiонiзм позначена творча практика П. Тичини, В. Чумака та iн. Кажучи про вдвство та матеральн нестатки Гриця, автор натяка на убозтво його душ, психчно реальности. свту пдсвдомого, вдтворення болсних реакцй худож. кнематогр. У этих писателей с большей или меньшей прямотой выражено представление о драме как средстве доказательства определенной идеи, так что пьеса носит осознанно схематизированный, «тезисный» характер.

Лятошинський). Поколение, травмированное бойней мировой войны (на которой погибли такие крупные мастера, как Август Маке и Франц Марк), воспринимало действительность крайне субъективно, через призму таких эмоций, как разочарование, тревога и страх. Вденський романст, новелст Ст. Цвейг у свому твор "Новий пафос" (1909) писав, що завдання поета поляга у пробудженн душевних духовних сил людини.

тенденцй. «Блакит. Експресонзм у лтератур (Е. В роботах Канднського, Марке, Явленського Макке аналог ледь помтн. Найвдомш поети-експресонсти –. Б. Лятошинського, «Вонний реквм» Б. Брттена. Нова мистецька психологя шука спльного в людин, тварин, рослин та в усй природ. Серед прозакв – К. Едшмд, Л. Франк, Г. Мейрнк.

«катастроф» подй (чи то соц., чи то особистсних), муз. Тому не випадково в «Елег» зазнають трансформац саме органи комункац (слух зр) та орган повдомлення (серце). Найяскравше експресонзм проявився у лриц, зокрема в поетичному зображенн сновиднь, гротескних поемах чи «пролетарських пснях» (Г. Кулiш), у театральному мистецтвi, передовсiм у театрi «Березiль» Леся Курбаса, який обстоював стиль «експресивного реалiзму». опер «Саломея» (1905) та «Електра» (1909), присвяч. Його представники змальовували свiт таким, яким вiн видавався в процесi перцепцi. Стилстика Е. активзувалася пд час 1- свт. Як приклад може бути картина Руо «Робтник-учень» (1925, Париж, Центр Помпду), яка характерна для настров цього часу.

До 1914 року вн писав велик акварел на релгйн теми («Ecce homo», 1905, Нью-Йорк, приватна збрка) або роботи побутово тематики («Двчина перед дзеркалом», 1906, Париж. Нью-Йорк, приватна збрка»). Шостакович) укр.

Вчинивши злочин, Гриць йде вддатися в руки полц. сер (див. М. Рейнгардт, згодом Е. Пскатор, Б. Брехт, Лесь Курбас, В. Мейрхольд, а також група реж., повяз. Колр експресонств то пронизливо кричущо ярок, то, навпаки, немов мутн на очах, ста брудним, як би передаючи цим ставлення художника до образотворчого мотиву. Хоч термiн експресiонiзм вперше застосував засновник експресiонiстичного нiмецького часопису «Штурм» Х. Вальден у 1911, експресiонiзм уже iснував у мистецтвi та лiтературi, зокрема й укранськiй.

Гол. де – емансипац дисонансу), складна полфонзов. досяг кульмнац напередодн 1- свт. Кркегор заявляв, що людина самотня, у не нема майбутнього, бо нколи не було минулого. пдрунтя заклали також флософя А. Берсона, психоаналз З. Фройда, тогочасн мстичн й теософ. Франка, М. Брода та iн. нервовою дисгармоню, неприроднстю пропорцй, перебльшеними ламаними лнями.

(«погранично») психол. Серед учасникв були: Канднський, Франц Марк, Пауль Клее та Август Маке. Маланюк у раннх експресонст. та профес. Звздова, А. Лимарева, В. Ралко, Л. Рапопорт, Ф. Семана.

Е. можна вважати працю А. Шенбера «Harmonielehre» («Вчення про гармоню», Вдень, 1911). Власне останнй аспект повинен був вдштовхнути Емля Нольде, пошуки якого пдтверджують його релгйн муки, незрозумл його молодими друзями. Е».

нертний стан свту. панування культурол. Все це не могло не здивувати членв групи «Мст». Це стало причиною, що деяк твори так залишилися лишепроектамина папер дос не були втлен в життя, для прикладуAlpine ArchitectureБруно ТаутачиFormspielsГерманна Фнстерлна. Важливими подями для розвитку архтектурного еспресонзму були: Вуркбундська виставка1914року (Кельн), вистави театральн дйства у «Великому театр» уБерлн, листи «Скляних ланцюгв», а також дяльнстьАмстердамськошколи. Мексканц опиралися на традицйний грунт, оспвуючи сво ндйське корння. флософом, одним з засн.

Вони протиставляли засиллю речей пригнченост особистост соцальним механзмом пафос «первозданно» вльного сприйняття свту х творч пошуки, спрямован до обострённому самовираженню («експрес»), до субaposктивно нтерпретац реальност, неминуче приймали вдтнок анарх бунтарства. У середин 1920-х рокв, по завершенню одних соцальних потряснь напередодн нших, експресонзм як самостйна течя (яка, до реч, саме тепер набува широкого визнання) припиня сво снування «через суперечки мж експресонстськими уявленнями про те, як ма бути змнена реальнсть, та самою соцальною дйснстю». вльно атональност. Молодший Ороско уникнув захоплення фольклором, який мав домнуюче значення.

1- свт. Чудово асоцюються з пслявонним експресонзмом («Ярмаркова лотерея», 1923, Париж, Центр Помпду). Дйснсть малються у величезних картинах, за якими зникають природн конкретн риси. й, вдповдно, психол. прийоми використовував реж. мистецтво ж лвого Е. по самй сут агтацйний: не «багатолика», повнокровна, втлена в дотикових образах картина реальност (пзнання), а загострене вираження важливо для автора де, що досягаться шляхом будь-яких перебльшень умовностей.

Парн категор: прекрасне та потворне, трагчне та комчне, низьке та пднесене (високе) непарн, наприклад, так як: змст, форма, художнй образ, художнй метод, естетична свдомсть, естетична дяльнсть, естетична культура тощо. Митець, що застосову у свой творчост елементи поетики й стилстики мпресонзму, повинен усвдомлювати, що фундамент мпресонзму, за словами Л. Андреева, це «завжди пейзаж душ", завжди миттва" реальнсть, лричний щоденник без сюжету та без героя, цикли статичних картин при динамц сприймаючого почуття, це музика передусм", це краплинка поез замсть моря прози"». Всесвт ста духовною власнстю людини, смерть втрача сво значення, бо душа живе вчно.

Мунк, бельгць Дж. ясност форм тяжння до абстракт. Серед прозакв експресонзму — раннй А. Дьоблн, К. Едшмд, Л. Франк, Г. Мейрнк близьк до напряму Ф. Кафка й молодий Г. Гессе. 1910 у Берлн М. Пегштайн створив обдн.

мелодичного. Але у перш роки сво карри ц художники ще належали мистецтву ХХ ст. Домнували колорист. Картини трьох перших митцв виставлено вперше поза Францю в галере «Графтон» у Лондон 1910 року, а з 1911 року ця виставка мала теж успх в Берлн. свту – втлення айдосв (духов. музики змна естет. Зокрема у Мському театр до Е. вдався реж.

– найпоказовший у план розкриття ненорматив. Малера з надскладним, напруженим худож. Л. Кирхнер, М. Пехштейн, Е. Хеккель, До. Его возникновение было обусловлено повышенной социальной напряженностью в обществе того времени. от фр ех pression — выражение, выразительность) — направление в европ.

Витоками музичного експресонзму вважаються операВагнера«Тристан зольда», пзн симфонМалера деяк твориРихарда Штрауса. (Д. expression – вираження) – лiтературно-мистецька стильова тенденцiяавангардизму, що оформилася в Нiмеччинi на початку ХХ ст., передовсiм у малярському середовищi (обднання «Мiст» та «Синiй вершник»), проiснувавши до початку 30-х.

Ц контрасти створювали соц. Гравюри продовжували дал виконувати на високому рвн, але часто уникаючи злободенних тем (частше зверталися до релгйних). Експресонсти претендували на повншу (порвняно з реалстами, символстами, мпресонстами) передачу сутност буття, яке поставало в хнх творах катастрофчним безцльним. Принцип выражения преобладает над изображением. Втрачаючи вру в Бога, людина втрача мету життя, добровльно кара себе, очищаючи душу. Це були дуже рзн виставки – нмецьких художникв («Синй вершник»), французьких (Брак, Дерен, Фрз, Вламнк) бельгйських (Енсор. кружелянн та нертному безрухов. Berlin, 1918 Edschmid K. Lebendiger Expressionismus.

ареал, охоплений муз. музыку атональность построений и нервную экспрессию. композитор. Вн перший в укранськй теор обгрунтував поняття «народнсть», повязуючи його з «усною словеснстю» народу. Протестуючи проти свтово вйни соцальних контраств, проти засилля речей пригнченост особи соцальним механзмом, а нколи звертаючись до теми революцйного герозму, майстра Е. поднували протест з вираженням мстичного жаху перед хаосом буття.

Энсор, швейцарець Ф. Ходлер та нш майстра, по-рзному близьк до символзму. процес. поета А. Жро в нм.

Словом експресонзм називають «художнй стиль, в якому прагнуть зобразити не зовншнй свт, а швидше власн емоц й вддзеркалення у власному розум подй предметв зовншнього свту». (Б. У творчост сучас. Знову ж його картина «Дорога з кипарисом» зображу земне життя у форм дерева, яке розкрива вчнсть, бо роздля ц два протилежн аспекти, два окрем небесн свтила: сонце мсяць.

У французькй проз мпресонзм представляють брати Гонкури, А. Доде, Г де Мопассан, в австрйськй С. Цвейг, А. Шнцлер, у польскй – С. Вткевич, С. Жеромський та н. Елементи мпресонзму (зокрема, характерне для нього пленерне бачення, реалзоване найчастше через метафору, що викону настрову функцю) зустрчамо у творах укранських письменникв, наприклад, у М. Коцюбинського: «На камен», «По-людському», «Тн забутих предкв», ntermezzo, «Цвт яблун» та н. Тут естетична функця кольорв, свтлотней, звукових барв тонв, передача рзних внутршнх почуттвих станв автора домнують над ншими художнми засадами. Творчсть Хермана Крейдера знаходилося мж роботами фламандцв де Смета ван ден Берге послдовниками групи «Синй вершник», такими як Кампендонк, який завершив свою творчу карру у Голланд («Кшка в крокусах», 1925, Гаага, Мунципальний музей). Флос. Майстернсть Нольде дозволила йому передати мстицизм на рвн мпульсу («Легенда про Марю гипетську», 1912, Гамбург, Кунстхалле). Це гостро сатиричний твр, що не мав особливого впливу.

Далектика крайнього солпсизму й унверс. Близько 1930 вдносна подбнсть сюжетв та стилв ста менш явним. Варто згадати експресонстичний театр «Березль» Леся Курбаса, драматургю Миколи Кулша (бльшсть його драм також йшла в Березол) або малярську школу Олекси Новаквського у Львов. Експресонзм (лат. Отвергая этот принцип, экспрессионизм бросал вызов и стоявшему за ним восприятию мира как органичной целостности.

Схiд сонця», 1873). Е. створили А. Шенбер («Очкування», «Мсячний Про» та н. ) й А. Бер (зокрема «Воццек»). несвдоме Веймар. В этом плане он является полной противоположностью почти одновременно с ним зародившемуся футуризму. Гучн декларац народження нову культуру, начебто, погано погодилися з такою ж запеклими проповдями крайнього ндивдуалзму, з вдмовою вд з дйснстю заради занурення в субaposктивн переживання.

Цепколенко, Л. Юрна, В. Рунчак, О. Козаренко та н. ) вплив Е. вельми опосередковано простежуться через звернення до специф. стини, для цього треба активзувати закладен в людин внутр. Аксологя експресонстична зорнтована гол. Кокошка, скульптор, графк письменник Еге. Схильнсть до експрес, загостреного вираження, напруж.

Е. як форма свтовдчування вираження за свою природою дуалстичний. Ставилося за мету передати те, яким видався свiт у даний момент через призму субктивного сприйняття. Гайм). Протиставляючи реалзм натуралзм, Ф. Енгельс вказав на перевагу соцального реалзму в дус Бальзака перед усма «Золя минулого, сьогодення майбутнього». Тенденц натуралстично естетики в рзних комбнацях засвон багатьма пзншими буржуазними течями в мистецтв. Твори, написан в додекафонной технц, заснован на рзного роду повтореннях т. з.

Живопис. Митець, на думку експресонств, не повинен копювати дйснсть, врогдно вдтворювати. ново вденсько школи — А. Шенберга (глава школи), А. Берга А. Веберна. у к. ).

Його картина «Крик» (1893, Осло, Нац. Втрачаючи вру в Бога, людина втрача мету життя, добровльно кара себе, очищаючи душу. Берлн 1910-1914. Сб. С. Пшибишевський вдзначив, що це дуалзм духу матер.

Е. У фльм «Камнний хрест» (1968, реж. Тобто наступний ознака експресонзму прагнення до узагальнення. Кокошка). 19 ст. Польс.

Такое понимание сущности творчества отличало участников крупнейших объединений художников экспрессионизма: берлинской группы «Мост» во главе с М. Пехштейном и Э. Нольде, мюнхенской группы «Голубой всадник», к которой принадлежал и работавший в Германии русский художник В. Кандинский. форми. Л. Грабовського («Симфончн фрески»), В. Сильвестрова, В. Годзяцького та н. Експресонзм охопив ус сфери мистецтва й культури Нмеччини й Австр, причому його найкращ зразки досягли надзвичайно високого рвня й справили вагомий вплив на наступний розвиток не тльки нмецькомовно, а й свтово культури. Дв конфлктуюч сили знаходяться в стан нестйко рвноваги. Е. набув сворд.

Багато експресонств брав участь у першй свтовй вйн. Среди них можно назвать Кандинского, Шагала, Пикассо. розрив «людина–свт» через метаморфозу.

У кн. Як зазначав Е. Толлер, «експресонзм хотв бльшого, нж фотографя Реальнсть ма бути пронизаною свтлом де». Як напрям у мист-в Е. проснував недовго, проте дехто з сучас.

Насамперед вони притаманн образам «втру» «тиш». вершника» придналися незалежн митц. свтом симфонй Р. Штраусса як автора передекспресонст. «активистов», левых экспрессионистов, несмотря на наивность и расплывчатость провозглашенных идеалов, пронизывала надежда на революцией ноеобновление мира. свту, тому вона постйно потребу оновлення свох потенцй, оновлення, яке б сприяло вслуханню в голос Божий наближало до Бога. «Все надмрне й перенапружене на його (експресонзму.

До реч, буддистський термн «Мая» на означення люзорност зовншнього свту експресонсти теж часто вживали у свох творах. Графка Кете Кольвц та Ернста Барлаха надавала цй епос особливого колориту. Пзнше, на початку столття, в Берлн (1903), Мюнхен (1904) Дрезден (1905) вдбулися виставки французьких новаторв Гогена, Сезана, Тулуз-Лотрека. Попередники експресонзму.

Марксист Георг Лукач, наприклад, критикував "абстрактну антибуржуазнсть" експресонств (1934). Мотиви «ходи», «простування» можуть переростати у мотиви свт. виник неоекспресонзм, який зберг окрем риси авангардист. Дикс, Л. Мейднер, Про. впливу – вд нм. Схож до експресонзму тенденц проявляються тод ж у творчост Л. Андреева.

Багато творв вдрзняються лаконзмом, даючи лише натяки на який-небудь образ або душевне переживання (у цикл Веберна «5 пс для оркестру», 1910, деяк частини тривають менше 1 мин. (мнстр), Необхднсть диного конструктивно-органзуючого початку, що вдповда загальним принципам мислення композиторв ново вденсько школи новим типам образност привела Шенберга на початку 20-х рр. Вона свтоглядною основою для творчо дяльност художньо нтелгенц. Stuttgart, 1983 JAhner H. Kunstlergruppe Brucke. Бунн, М. Коцюбинський). Тим не менше, ц два начала невддльн один вд одного, завжди дють разом.

Його представники змальовували свiт таким, яким вiн видавався в процесi перцепцi. переклад О. Гартлебена «Мсячний Прро» (1912), який нин визнаний «бблю муз. Все це говорить про те, що новому поколнню необхдно було починати все спочатку. реальност. В его рассказе «Бездна» невероятно эмоциональный выплеск напряжения писателя, его внутренней бездны, которая не давала ему покоя. насамперед у малярствi (назва пiшла вiд картинки К. Моне «Iмпресiя.

загал: нм. Франко, який нбито, як дзнамося з передмови до зб. романтизму, деалст. Мазок також ста експресивним, його фактура видна на поверхн полотна. Появляються перш спльн теоретичн роботи, присвячен експресонзму (1914 року вийшла книга «Експресонзм» Пауля Фехтера). expresson – вираження) – лтературно-мистецька стильова тенденця авангардизму, що оформилася в Нмеччин на початку ХХ ст., передовсм у малярському середовищ (обднання «Мст» та «Синй вершник»), проснувавши до початку 30-х. Вони орнтували молодих митцв на форми, повязан з сучасною дйснстю, в ущерб ще недавно всемогучо субктивност. Оно характерно и для русского варианта Э. — нео-примитивизма Н. Гончаровой и М. Ларионова.

Для экспрессионистов превыше всего субъективность творческого акта. Ця течя виявлялася в проз (Ф. Експресонзм у музиц (Е. Голландський експресонзм був явищем не однордним, хоч мав сильний вплив Ван Гога. Нмеччина.

традиця, адже романтизм ма чимало спльних з Е. рис. поет. етапах творчост.

Першим вживав термн «експресонзм» у 1911 роц засновник журналу «Буря» X. Вальден. композиторв поколння 1960-х, зокр. експресонст.

«Мо особист переживання, — ззнавалась Ольга Кобилян-ська, — вдгравали немалу роль в мох писаннях». насамперед у малярств (назва пшла вд картинки К. Моне «мпреся. Модерн драми й поез Лес Укранки, мабуть, тому й приваблювали якогось зарубжного читача, що вони насамперед нацонально-укранськ, а не тому, що створен за античними сюжетами чи тому, що в поетеси були (чи не були) яксь "нестатутн" взамини з О. Кобилянською. Очень распространены мотивы боли и крика.

Але у лiтературi iмпресiонiзм не знаходив такого програмового характеру, як у малярствi, не мав свого окремого угруповання, наближався то до натуралiзму (у прозi), то до символiзму (в поезi). –. та авангард. Одним из ведущих жанров экспрессионистской лит-ры стала публицистическая драма, «драма крика», к-рой свойственны масштабность «вселенских» конфликтов, абстрагирован-ность образа человека, отрывистость «телеграфной» речи, резкость пластических ритмов (пьесы В. Хазенклевера, Г. Кайзера, Э. Толлера, спектакли Л. Йесснера и др. ). Проте назва «експресонзм», та й сама творча манера, снувала серед французьких митцв вже майже десять рокв перед популяризацю в вроп започатковано у мистецькому кол Анр Матса.

Вот таким образом отдельные положения творческой программы, обоснованной экспрессионизмом, находят прямое созвучие с устремлениями и опытами писателей, не принадлежавших этому направлению: австрийского прозаика Ф. Кафки (новеллы «В исправительной колонии», 1919 «Превращение», 1916), Л. Андреева (драмы «Тот, кто получает пощечины», 1915 «Собачий вальс», 1916), русских футуристов, в особенности, молодого В. Маяковского. Виходять книги про експресонзм. У Берлн виокремилися 4 глки Е. : вльний берлн.

типу – страждальця, який вддзеркалю конвульс свту у влас. Взгляд на мир, продиктованный действительностью XX в., определил стилистику Э. : его принципиальную «антиклассичность», отказ от гармонической ясности форм, тяготение к абстрактному обобщению, яростную экспрессию. теч. Багато експресонсти займали позицю, виражену в Есе Г. Манна (1910). Художники- експресонсти стають професорами та академками. школ художника-експресонста В. Геккеля в Берлн.

за свою енергю рвноцн. Бльш споглядальн по образних буд твору представникв суспльства – «Синй вершник» (Ст Ст Канднський, Ф. Марк н. ), чия естетична програма була багато в чому близька мстичним деалам нмецьких романтикв тут виникли одн з найбльш раннх зразкв абстрактного мистецтва. ст., пер. (переведення) з йому. (нмецький), П. — М., 1923 Звельчинськая Л., Експресонзм, М. — Л., 1931 Павлова Н. С., Експресонзм деяк питання становлення соцалстичного реалзму в нмецькй демократичнй лтератур, в кн. : Реалзм його спввдношення з ншими творчими методами, М., 1962 ж, Експресонзм, в кн. : сторя нмецько лтератури, т. 4, М., 1968 Кулкова. або фантасмагоричний, де йому вдкриваться тамниця буття й стини. Тому предмет Е. вже не можна розглядати з вузькогносеол. Великого значення надавалося звуковому настровому оформленню, музичностi вiрша.

герои лишь иллюстрируют общие тенденции, которые изображает автор. У творчост нмецьких художникв (Е. «невротично» образност й вдповдного «розрваного» мелосу. уявлень). Мист.

Джерела експресiонiзму наявнi в романтизмi, у «фiлософi життя» (Ф. песимзму, нтерес до психол. З усх напрямкв нового мистецтва 20 ст. середовищ.

теоретик лт-ри О. Вальцель слушно назвав його передекспресонзмом. Поза цих обaposднань працювали художникь, графк письменник Про. «Загальна кольорова стихя», вважав вн, сприя «утворенню гармонйного цлого з психологю моменту д». Як наголошував К. Едшмд, «весь простр митця-експресонста ста-виднням. Марку хотлося проникнути в душу тваринного побачити не його в ландшафт, а ландшафт його очима.

В стислй форм можна сказати, що експресонсти вдкидають деологю реалзму. Сб. Серед н. фльмв – «олем» (1915, реж. Рльке, К. Бальмонта, драматургя О. Уайльда, М. Метерлнка, проза А. Шнцлера). Як зазначав Е. Толлер, «експресонзм хотв бльшого, нж фотографя. Провдн художники, так як Крхнер Кокошка, вдображали в живопис сво особист переживання. Джерела експресонзму наявн в романтизм, у «флософ життя» (Ф.

Його представники змальовували свт таким, яким вн видавався в процес перцепц. Недарма укранський письменник назива сво новели акварелями, образками, етюдами. знаменито нововден. Як складова зх. -вроп. Вони протиставляли засиллю речей пригнченост особи соцальним механзмом пафос «первозданно» вльного сприйняття свту х творч шукання, спрямован до загостреного самовираження («експрес»), до субктивно нтерпретац реальност, неминуче приймали вдтнок анархчного бунтарства. Як зазначав Е. Толлер, «експресонзм хотв бльшого, нж фотографя. процесу одночас.

парадигм у напрямку вд класич. Золя, Мопассан, брати онкури виходили за меж натуралстично системи. Крхнер, Е. Геккель, М. Пегштайн, М. Бекман. Программа объединения была составлена Эрнстом Людвигом Кирхнером и помимо него в «Мост» входили Фриц Блейль, Карл Шмидт-Ротлуф и Эрих Хеккель. на анафор «пливе Украна». поэзии (Г.

«Lcran Dmoniaque» («Демончний екран», Париж, 1953) вона також прослдкувала вплив театру М. Райнгардта на кнематограф Веймар. Через вороже ставлення публки до виставки довелося закрити. Представниками Експресонзму в музиц вважають також Е. Кшенека, 0.

пзнання, як оцнки. письменника С. Пшибишевського та швец. Експресонзм затверджуться в той же час почина виснажуватися. авангардист. Як наголошував К. Едшмд, «весь простр митця-експресонста ста виднням. Багряний у врш «Двчина» («Вибуха нч громами, земля дрижить у дзвон.

Але у лiтературi iмпресiонiзм не знаходив такого програмового характеру, як у малярствi, не мав свого окремого угруповання, наближався то до натуралiзму (у прозi), то до символiзму (в поезi). ремнсценцй культури модернзму. Виникло як вдгук на найгострший соцальна криза 1- чверт 20 в. (включаючи 1-шу Першу свтову вйну наступн революцйн потрясння), стало протестами проти калцтв сучаснй буржуазнй цивлзац.

Для експресiонiзму характернi «нервова» емоцiйнiсть та iррацiональнiсть, символ, гiпербола, гротеск, фрагментарнiсть та плакатнiсть письма, позбавленого прикрас, схильного або до монохромностi, або до пiдкресленого контрастування барв, мотивiв тощо. нац. технц неухильна руйнаця класич.

Експресонзм у музицВитоками музичного експресонзму вважаються операВагнера«Тристан зольда», пзн симфонМалера деяк твориРихарда Штрауса. композиторв поколння 1960-х, зокр. технки – т. зв. (режиссеры Р. Райнерт, П. Вегенер, Ф. В. Мурнау, Р. Вине и др. ).

К. Сндо). Нольде). Яскраво виражену естетичну спрямовансть мали роботи М. О. Максимовича. експериментв авангарду 50–60-х рр.

Найвиразнше втлення експресонзм знайшов у драматичнй музиц. Естетика натуралзму впроваджувала в мистецтво позитивстський детермнзм. Полтичн соцальн умови Нмеччини мали вплив на все. Тракль, Ф. Верфель, Б. Брехт та н. ), у театральному мистецтв (Г.

Бездуховнсть натуралзму була пддана критиц, з одного боку, буржуазно клерикалзму мстично естетикою (Ф. Брюнетьер, Ж. Гюисманс, . Бурже, А. Бергсон), а з ншого – революцйно- демократично та марксистсько естетикою (А. И. В 1905 году немецкий экспрессионизм оформился в группу «Мост», которая бунтовала против поверхностного правдоподобия импрессионистов, стремясь вернуть немецкому искусству утраченные духовное измерение и разнообразие смыслов. Експресонсти на вдмну вд нцшеансько вищо «надлюдини» прагнули вднайти у так званй «новй» людин все просте навть примтивне, бо воно спльне усьому людству усй природ. Вн не опису — вн спвпережива. Новый (и различный) взгляд на христианство стремились выразить Э. Нольде и Ж. Руо. А на його картин «Зоряна нч» зображено Бога вчнсть, сонце мсяць сполучен у форм китайських символв «н» та «Янг» — двох суперечних аспектв всх явищ всього життя, — тобто чоловчого жночого, як, обднан в досконалому кол означають «Бог вчнсть».

Вони – талановит органзатори напружених форм. Бльш манентним для кно освтлення як засб вираження субктив. Однак сну альтернативна думка, за якою слово ввв у вжиток чеський сторик мистецтва Антонн Матейчек у 1910 роц, як протилежнсть мпресонзмов: «Експресонсти бажають, перш за все, виразити себе (експресонст заперечу) безпосередн сприйняття й вибудову складнш структури, що повязан з психкою Враження та мисленн образи проходять крзь людське мислення немов би через фльтр, який очища х вд усх матеральних деталей мислення щоб створити х чисту суть, засвоюються утворюють бльш загальн форми, типи, як художник виража через прост, скорочен формули символи».

школи (А. Конраду, Р. Л. Ственсону австрйським письменникам П. Альтенбергу, А. Бару, А. Шнцлеру. Iмпресiонiстичнi тенденцi викликали також змiни в характерi оповiдi епiчних жанрiв: вона певною мiрою лiризувалася, що спричинило пiднесення ролi й розширення функцi внутрiшнього монологу. у приват. Герой експресонзму живе за законами сво реальност, не знайшовши себе у тепершньому свт.

Найвиразнше втлення експресонзм знайшов у драматичнй музиц. Характерними у цьому планi символiстсько-iмпресiонiстичне змалювання ранку М. Йогансеном. Деформаця й ексцентричнсть образв посилилися у картинах рисунках М. Ольшевського («Подвйний портрет», «Викрадення вропи»). «Серце», «сердечнсть» у поез флософа звльняються вд свого бологчного значення набувають значення морального, стають символом людяност. Експресонстична образнсть притаманна також низц творв укрансько лтератури («Червоний роман» А. Головка, «Вальдшнепи» М. Хвильового, «Сонячна машина» В. Вин-ниченка, «Маклена раса» М. Кулша). Живопис революця в Мексиц.

деалу та знецнення традиц. фон на злам столть, численн художн процеси перехд. У вроп вживали ще дв назви експресонзму: неомпресонзм постмпресонзм.

Його представниками стали Громер, Гоерг, Ла Пательр. Саме тому Поль Гоген вихав з Франц на Тат, щоб там малювати тубльцв. Е. створював образ фантастичного свту, натура замнювалася декорацями, використовувалися рзк контрасти свтла тн, оптичн ефекти.

у т. ). мпресонстичн тенденц спостергамо у творчост письменникв 20-30-х XX ст. лт-ри. елтою, посилення страйк. Прусту норвезькому авторов К. Гамсуну, англйцям О. Уайльду, Дж.

Для Е. характерн яскравсть, ротескнсть худож. Кайзер, Е. Толлер, Е. Барлах, раннй Б. Брехт та н. ), у проз Ф. Верфеля, . У деяких випадках безрух може бути витлумачено як ндекс одн з найвищих форм руху.

Сформувався у Францi в другiй половинi XIX ст. змсту, динамки людського пориву. Однак згодом тварини його розчаровують, вн бачить, що в них багато огидного. Е., австр. Економчна нестабльнсть у перод з 1914 до середини 1920-их сповльнила розвиток будвництва.

Проте одну з найстотнших ролей у свтогляд експресонств вдграв Едмунд Гуссерль, який був засновником феноменологчно школи у флософ. На свтогляд експресонств великий вплив мала флософя Артура Шопенгауера. кнематографа, мав вплив на творчсть режисерв автор. Великого емоцйного напруження набува експресонстська драма — «драма крику», в якй дють умовн абстрактн персонаж (Чоловк, Жнка, Народ, Городянин). взвинченность худож.

чим менше досконалост в навколишньому свт, тим сильнше вдчай. мпресонзм лежить в основ пруствського творчого методу. Дега, А. Сслей) «добровльно» прийма назву «мпресонсти» та почина видавати журнал «мпресонзм».

Про це говорять рдксн досить незграбн проби Матса в гравюр (3 ксилограф, 1906). —. На н. рвнях рухв станв «ход» екввалентн образи «ознобу», «тремтння», «лихоманки», «тряски», «торсання», «коливання» тощо. действительности, а «выражение» ее сути. У экспрессионизме було багато протирч.

У проз експресонзму пану лричне або гротескове, фантастичне начало. На початку 20-х рокв стилстику експресонзму запозичу й кнематограф (наприклад, «Кабнет доктора Калгар» у постановц Роберта Вне в 1920 р. став одним з шедеврв нмого кно). Тсний звязок з мпресонстичним живописом можна спостергати у творчост Михайла Коцюбинського. "дина воля новтнх поетв подолати дйсност завдяки проникливою сили духу" 10. активно використовують окрем пластичн прийоми й принципи Е., зокрема. Прямыми предшественниками (или ранними представителями) Э. считают Ван Гога (Э. Експресонзм (лат. круговерт, де помтн слди космогонч.

Р. Штрауса («Соломя», 1905 «Електра», 1908). Великого значення надавалося звуковому настровому оформленню, музичност врша. Экспрессионизм широко распространился в литературе стран Восточной Европы. Манфестом Е. у к. вважають фльм «Кабнет доктора Калар» (1920, реж. Банальность, уродливость и противоречия современной жизни порождали у экспрессионистов чувства раздражения, отвращения, тревоги и фрустрации, которые они передавали при помощи угловатых искорёженных линий, быстрых и грубых мазков, кричащего колорита. 1911 року термн використали до деяких картин французьких фовств на виставц в Берлн.

категорями Е. поняття вислову, експрес перевага виражал. Експресiонiзм (лат. (Й. Бедзир-Кремницька, М. Демцю, Ю. Луцкевич, Г. Неледва, О. Петрова. Скрябна (останнього пероду творчост), Ч. Айвза.

Вони не зображають, вони переживають, не вдтворюють, а оформлюють. проблем, зосередився переважно на розробленн ново худож. При цьому передвонний час (1910 – 1914) розглядаться як перод раннього експресонзму, повязаний з початком дяльност перших експресонстських журналв (Der Sturm, Die Aktion) клубв (Неопатетческое кабаре, Кабаре Гну). Вн не опису — вн спвпережива. – Г. Михайличенка («Блакитний роман»), М. Хвильового («Синi етюди»), Мирослава Iрчана («Карпатська нiч») та iн. Вони не зображають, вони переживають, не вдтворюють, а оформлюють.

Е., були чинники сусп. "Боже мй. гармон, розхитано функцй. акту: конституювання образв довкола свт. свту. Серед прозакв — К. Едшмд, Л. Франк, Г. Мейрнк. Е., достатньо широкий – це не тльки найпоказовш австр.

класицизму 2- пол. Серед них слд зазначити розробку поняття «досконале» його трансформацю у визначення краси. Серйна музика), що, на думку представникв ц школи, розвитком принципв формоутворення музики бароко раннього класицизму, Одн з раннх типових зразкв Е. — монодрама Шенберга «Чекання» (1909) у нй пану стан гнтючого тривожного передчуття, вдчаю, що виршуться вибухом, жаху. «Мечем смерчем» С. Гординського, «Блий свт» Василя Барки, «Щедрсть» Б. Нижанквського, «Полумяна земля», «Пднят втрила» П. Карпенка-Криниц, «Потойбч мосту» М. Приходько, «Камера смертникв».

мц та перерозподл колонй пром. Рисунки Модльян захоплювали Пермеке, а Шагал у певний момент був признаним сюрреалстами.

Вони прямують до духовного й совершенного, а дйснсть ма бути наново створена. у фльм «Кабнет доктора Калар». Кномистецтво. з нм. Економчна нестабльнсть у перод з 1914 до середини 1920-х сповльнила розвиток будвництва. ншим доказом того, що мстична флософя Сходу була популярною теж серед французьких експресонств-малярв, автопортрет Ван Гога, який вн назвав «Поклонник вчного Будди». Они обменивались не только письмами, но также статьями и картинами.

На думку А. Метлинського, мистецтво не в змоз ан повнстю розкрити глибинний змст цих понять, ан збагнути цю траду «у чистому вигляд». Експресонзм не був лише нмецьким, а загальновропейським мистецьким та лтературним явищем. тембр. Вн не бере — вн шука».

Але тяжння до строгост викликало деяку двояксть у трактуванн змсту. Кайзер, Е. Толлер, Е. Барлах, раннiй Б. Брехт та iн. ), у прозi Ф. Верфеля, . Нова мистецька психологя шука спльного в людин, тварин, рослин та в усй природ. Новий феномен, такий, яким його усвдомили в 1924-1925 роках, полягав у вдход вд експресонзму на користь так звано Ново речовност, або магчного реалзму, стилстично совершенно протилежному до експресонзму.

Вони вдкривають шлях особистсному пдходу до явищ життя. Принципы Э. были характерны и для представителей других видов искусства первой трети XX в. В архитектуре они хорошо просматриваются у А. Гауди, в «Гетеануме» Р. Штайнера, у Г. Пельцига, Ф. Хегера, Ле Корбюзье. В киноиск-ве нем. в цей свт умщена людина, не людина, а якийсь фантом, узагальн. Перша свтова вйна дезорганзувала рух експресонств. Вн не опису — вн спвпережива. вйни та сумними пророками кошмарв 3-го Райха.

атунку та космогонзму. Бльше созерцательны по образному строю твори представникв суспльства – «Синй вершник» (В. В. А сам дух живопису фовств особливо урочистим та натуралстичним у Франц. негативзму, пануючий пригнчений настрй та вдтворення рзномант. обкладинок Б. Шульца, полотна В. утовського («Розпяття», 1911). 1960-х рр. ) доступ до експресонст.

«Свт починаться з людини», — цей вираз Ф. Верфеля ста одним з флософських художнх принципв експресонзму. «17-ий патруль» (1926): «Вражають: стисла енеря вислову, хоч схематична, широчина. Тому добу панування експресонзму можна визначити мж 1901 та 1925 роками. Тод як в музиц А. Веберна повнстю втлився деал духовност без почуттв (пор. Митець пряму до поднання не з матеральним свтом, а з космосом. Наряду с собственно экспрессионистами сюда относили и фовис-тов (см. : Фовизм), кубистов (см. : Кубизм) иногда и некоторых постимпрессионистов (см. : Постимпрессионизм).

вйни та у найближч повонн роки. Аннен-ський, К. Бальмонт. Основоположним твором стала «Гернка» Пкассо (1937, Нью-Йорк, музей сучасного мистецтва), яку доповнювали багато чисельн етюди.

Поколение, травмированное бойней мировой войны (на которой погибли такие крупные мастера, как Август Маке и Франц Марк), воспринимало действительность крайне субъективно, через призму таких эмоций, как разочарование, тревога и страх. переживань, станв безумства, страждання, страху, то деяк його риси простежуються у фльм «Тн забутих предкв» (1964, реж. Э. как направление просуществовал в иск-ве недолго. КРОНЕБЕРГА «Отрывки» а в 1850 р. – робота А. МЕТЛИНСЬКОГО «Погляд на сторичний розвиток теор прози поез».

флософ, аж до монстич. муз. У Нмеччин починають навть подейкувати про загрозливий мпорт французького мистецтва. Колзер, Е. Толлер, Е. Барлах, раннй Б. Брехт та н. ). Як вс н. прикмети свту, рух у текст розподлено за прагмат. У нього не погляд — у нього бачення. А. Стрндбера.

У 1906 р. до них придналися Емль Нольде, Макс Пехштейн, фовист Кес ван Донген та нш художники. Атональна музика) сприяв вираженню хистких душевних станв незясовного смутного занепоконня. У свому мистецтв Ван Гог, Матсс, Сезанн, Мунк намагалися змальовувати не зовншнсть, а свдомсть, внутршню «структуру сут», онтологчне розкриття з експресивним вираженням. Експресонсти на вдмну вд нцшеансько вищо «надлюдини» прагнули вднайти у так званй «новй» людин все просте навть примтивне, бо воно спльне усьому людству усй природ. перод наук. Ця проблема глибоко розкрита у новел В. Стефаника "Новина".

сусп-ва Нмеччини часв Вльгельма. х метою було показати вс аспекти життя без жодно деалзац, поган гарн, пдл й шляхетн, зл добр, сумн радсн, бо вс вони виявом людсько духовност. Мопассан, брати Е. Ж. Кожен з нас бере на себе вдповдальнсть за провини людства.

наркотиком»). Вражав акцент на творчост Сезана, яка розглядалася як одне з джерел експресонзму. «Письменникова мпресонстична вишукансть, — стверджу. Сформувався у Франц в другй половин XX ст. На допомогу слову завжди приходять фарби. явища.

«З теки самовбивц» (1899) вдався до засобу лт. Найбльш вдомими членами були Слейтерс, Лео Гестел Тороп. форм. В укр. технк чимало молодих укр.

– нтелектуалзований та спрямов. росс.

В 1910г. Через вороже ставлення публки до виставки довелося закрити.

Сам свт для бльшост письменникв-експресонств ворожим для людини, яка стала свдком драматичних подй тяжких потряснь початку XX столття. Значительными были и достижения экспрессионизма в кинематографе (фильмы немецких режиссеров Ф. Ланга, Г. В. Пабста). Обличчя експресонстсько драми визначали Г. Кайзер, Е. Толлер, В. Газенклевер, Л. Рубнер.

Дйсно, деяк паралельн пошуки можуть вважатися помилково подбними. На його думку, психчний свт складаться з монадних (неподльних) стот, буття постйно в теч, збагнути його можна лише нтуцю. интонации, устремленность к сознательной деформации картины действительности в произв. племен тощо). 60-х рр. з абстрактно живописом).

сказанн про «Велетня, у якого у грудях не було серця»). Крм того, культ ндивдуалзму у ньому сполучився з прагненням обaposднуватися. лт.

Драматургя. Митець-мпресонст намагаться породити в читача (глядача, слухача) подбний до власного настрй, «заразити» ним. Найпослдовнше принципи експресонзму було втлено у творчост художникв обaposднання «Мст» (Э. Л.

Юр пд час заходу сонця», 1923 «Повнь», 1930). Однак можна впевнено сказати, що виникнення ц теч реакцю на дегуманзацю як наслдку ндустралзац й зростання великих мст, що «одним з основних засобв, якими експресонзм вдносить себе до теч авангардизму, якими познача свй розрив з традицями загалом, його стосунки з реалзмом загальноприйнятими способами зображати дйснсть». композиц), З. Радницького («Акт», 1924), Ф. Клейнмана, М. Фоеррина. А. Марджанова, Ст Е. Мейерхольда, А. Я. Тарова н. ).

нтонацй прагнення до свдомо деформац дйсност у творах мист-ва. Крм того, звернення до архаки, притаманне цьому фльму, одню з провд. малодослдженою. Найяскравiше експресiонiзм проявився у лiрицi, зокрема в поетичному зображеннi сновидiнь, гротескних поемах чи «пролетарських пiснях» (Г. Поряд з живописом скульптурою — частше всього «яростно»-емоциональним по манер, що тяжють до гострих колрних контраств або рзким просторв, зсувам, — важливе (якщо не центральне) значення знайшла станкова книжкова графка Е., що досягла значних результатв завдяки смливим поднанням гротеску гперболи, гранично концентрованим контрастам свтла тн.

– Г. Михайличенка («Блакитний роман»), М. Хвильового («Син етюди»), Мирослава рчана («Карпатська нч») та н. У лриц мпресонстичн тенденц найвиразнше виявилися у французького поета П. Верлена, але без таких модифкацй, як у епчному жанр. Свою назвою група завдячу картин Василя Каанднського 1903 року пд однойменною назвою. мислення. процес тотал. вираженн внутр.

вершник» (нцатори Ф. Марк, В. Кандинський, А. Макке). мови, – продовженням «естетики уникання», запропонов. Але нколи фовсти досягали напруги експресонств: Вламнк («На цинку», 1900, Авньйон, музей Кальве), Матсс з своми спрощеними формами, що нагадували графчну стилзацю художникв групи «Мст» («Циганка», Сан-Тропез, музей «Алжирська жнка», Париж, нац. Створена в кнц вйни серя з 10 ксилографй «Солдат» стала одню з небагатьох на теми вйни.

1975 «Воццек» А. Берга, Л., 1927 Келдиш Ю. Ст, «Воццек» музичний експресонзм, «Радянська музика», 1965 3 Кремльов Ю. А., Нариси творчост естетики ново вденсько школи, Л., 1970 Друськин М. С., Про захдновропейську музику XX столття, М., 1973 Тарганв М. Е., Музичний театр Альбана Берга, М., 1976 Wellesz E., Schцnberg und Anfдnge der Wiener Schule, «Цsterreichische Musikzeitschrift», 1960, Jahrg. Вдсутнсть часу та енерг – це вдсутнсть життя прикмет буття взагал. Der Expressionismus in Wort und Bild. Der Panzerbrust, drin Lava gleich die neue Marseillaise wiegt.

18 – поч. Адже хнй протест це не тльки заперечення, а й бль зневрено душ, крик про допомогу ". характеру, наближаючись до якогось духов. Це помтив ще С. фремов у раннй творчост Т. Осьмачки, напр., неммезисний свт врша «Плугатар» (опубл. предтеч. (А.

Е. у той же час виробив низку специф. Серед композиторв нших кран найбльш яскравими представниками напряму Рхард Штраус (опера Електра) Бела Барток (опера Замок герцога Синя Борода, Музика для струнних, перкус та челести). 1911 К. Штернгайм написав першу експресонст. Лт. : Експресонзм.

Експозиц «Нового сецесону» не сприймали публка та критика. Творчсть теж набула нових засобв форм вияву. твори. Певн його характерн риси спостергалися у новелах В. Стефаника, розкривалися пзнше в поез Т. Осьмачки, М. Бажана, Юря Клена, у проз («Поза межами болю» О. Турянського), у драматург (М.

У н. випадках хода ознакою цлковито деперсоналзац людини. Iмпресiонiзм (вiд фр. 1905 року група з чотирьох нмецьких художникв у мст Дрезден за нцативи Ернста Людвга Крхнера сформувала обднання «Мст» (Die Brcke). Особливо це стосуться творв вон., а часом й стор.

Berlin, Stuttgart, 1984 Elger D. Expressionismus. Енсор, швейцарець Ф. Ходлер нш майстри, рзною мрою близьк до символзму. Гайдн – В. -А. Уставай. В 1905 году появилась группа «Мост», оппозиционная по отношению к импрессионистам, которые отдавали свои силы изображению поверхностной красоты цветов, оттенков и света.

комплекс представлений в камерно-вокал. Представниками Експресонзму в музиц вважають також Е. Кшенека, 0. Вся творчсть митцв-експресонств ста взю. Таким був рух дада в Цюриху, що заявив про свй розрив з минулим. Бехера, Я. Ван-Годдса, Ф. Верфеля, Е. Ласькер-шюлер (риторично-напруженою до екзальтац, що лама традицйн норми стилстики, версифкац, синтаксису), в драм (особливо публцистичною) Ст Газенкльовера, Р. Кайзера, Л. Рубнера, Е. Толлера, Ф. фон Унру, Х. Х. Янна, що перетворювалася на пристрасний авторський монолог, в проз (раннй А. Деблн, Р. Мейрнк, Л. Франк, До. Сутнсть Е. втлю слово «бунт» його виникнення зумовлено реакцю твор. естетики пропагандистом творчост нововденцв Т. Адорно.

засад худож. Berlin, 1975 Vogt P. Expressionismus. «розрядки» (результат ще одн знаменито шенберв. Експресонстськ де та методи були пдтриман розвивалися дал ншими художниками, але вже не завжди сприймалися як нов та актуальн. Шлях музики до духовност був зрозумлий як процес витиснення всх засобв лрично виразност. N. Y., 1978 Dube W. -D.

Шлях музики до духовност був зрозумлий як процес витиснення всх засобв лрично виразност. Журнал Штурм сповща, що мпресонзм був тльки модою, експресонзм ж – свтоглядом. Первое сообщество, с которого начался отсчет нового течения в живописи, возникло в 1905 и получило название «Мост», что в символическом плане означало связь с искусством будущего. Це совершенно рзн вимри екзистенцйност. Э. так или иначе проявился во всех видах иск-ва. вропи, що обертались ефектом «розрвано свдомост», втратою вдчуття меж мж реальним та уявним, доведенням емоц. х твори, може бути, квтами, але квтами на засохло глц "9.

Барлах, творчсть якого розсунулася пд впливом готично скульптури, переслдувався нацистами за песимзм у його народних типажв («Стара жнка з палицею», «Косар», 1935, рисунки). Термн «експресонзм» був покликаний визначити сутнсть мистецтва, що за своми цлями та засобами протилежним мпресонзму й натуралзму: мистецтво не зобража дйснсть, а виража сутнсть. интеллигенции.

Вдом обднання "Мст" (Е. Мж 1907 та 1917 роками художник створив серю рисункових та живописних портретв, у яких була щира спроба самоаналзу (портрет Херварта Вальдена, 1910, Штуттгарт, Державна галерея). колориту набув Е. у доробку львв. Моне, О. Ренуар, К. Пссарро, . Описания боли, крика, стона и смерти – «горгиевы фигуры» начала 20 века.

Термн «експресонзм» запустив у вжиток у прес в 1911 Х. Вальден — засновник експресонстського журналу «Штурм» («Der Sturm»). нац. МПРЕСОНЗМмпресонзм (вд франц. Нмц вважали фовств експресонстами. Рисами експресонзму позначен численн твори Б. Бартока («Чудесний мандарин»), Ф. Бузон («Турандот»), П. Гндемта («Вбивця – надя жнок», «Свята Сусанна»), С. Прокофва («Вогненний ангел»), Б. Лятошинського (II – IV симфон, «Золотий обруч», III струнний квартет, «Вдображення», Соната для скрипки) тощо. Вн не бере — вн шука». «Звяле листя» (1896), знайшов щоденник самогубц подав його «духовний настрй», зрештою, як П. Карманський у зб.

Наприклад, категоря «прекрасне» – поняття гармонйного, красивого, чарвного та н., категоря «потворне» – поняття некрасивого, брутального, бридкого тощо. В укранськiй драматургi iмпресiонiзм виявляться меншою мiрою, проте його елементи притаманнi символiстськiй псi С. Черкасенка «Казка старого млина», псi «Бенкет» М. Рильського та iн. «Тиша» також не ма н початку, н кнця, вона – однорд. Бль за людину, знеособлення, дегуманзаця суспльства перероста в крик вдчаю.

Ф. Марк вслед за Кандинским стремился к выражению в искусстве духовного начала и с горечью констатировал «всеобщую незаинтересованность человечества в новых духовных ценностях». Експресонсти, етично оцнюючи життя, часто створювали образи бунтвникв, людей актив. Виникло як вдгук на щонайгостршу соцальну кризу 1-о чверт 20 ст (включаючи 1-у свтову вйну революцйн потрясння, що послдували), стало вираженням протесту проти потворност сучасно буржуазно цивлзац.

пзнанню у твор. Експресiонiзм (лат. Найвиразнше втлення експресонзм знайшов у драматичнй музиц. Вн зустрчаться в листуванн Василя Стефаника разом з «нрваною» та ншими термнами.

Типовий герой експресонств це особистсть у момент найвищо напруги сил (що рднить експресонзм з новелою). В Э. — истоки обостренно-контрастного видения мира, характерного для мн. 30, Н, 11.

пошуки, абстрагування вд образв зовн. мови експресонств з типол. мпресонзм розвиваться в останнй третин XIX — на початку XX столття.

Скрябна (останнього пероду творчост), Ч. Айвза. Мартн Гайдегер твердив, що «мистецтво в буквальному сенс свтоглядом». Прагнучи точно задокументувати факти явища, натуралсти вдмовляються вд вигадки фантаз.

життя: вони створили таку атмосферу висунули проблеми, естет. Печаль ста депресю, вдчай перетворються на стерю. Тому добу панування експресонзму можна визначити мж 1901 та 1925 роками. та культурн обставини. Теор. як специф.

Радикалзм «Мосту» пдввся на експозиц В. ван оа (галерея «Арнольд», Дрезден, 1905) та виставц А. Матсса (галерея П. Кассрера, Берлн, 1908). У 30–50-т роки XIX ст. Теоретиками експресонзму були Курт Пнтус Казимир Едшмд. Часом руйнаця старих форм виводила художникв на межу абстрактного експресонзму. композиц. д. Свт у них познач. «вдхилення» вд класич. в Мюнхене оформилась группа «Синий всадник» идеологом которой выступал Василий Кандинский.

образу втлення екстатич. Принцип выражения преобладает над изображением12. Е. не передбачав вивчення складност життвих процесв багато творв мислилися як вдозви. Событием в литературе того времени стали романы и рассказы писателей экспрессионизма, в частности, сборник новелл «Человек добр» (1917) Л. Франка, в котором с тщательно подобранными отталкивающими подробностями показано озверение людей в окопах и развенчаны прекраснодушные иллюзии относительно действенности гуманных норм. 1900-х рр. Франка, М. Брода та iн. С., Експресонзм в мистецтв, М., 1978 Expressionismus.

20 – поч. Е. вельми показова для культури модернзму: збуджений деол. В 1912г. кно, як «чорний фльм», для взуальност якого характерна виразна свтлотнь, а для соц. Термин предложен издателем журнала «Штурм» Х. Вальденом в 1911.

expression — вираження) — утвердився в Нмеччин на початку XX столття. Вдтак — "великий Кобзар" чи "великий Каменяр" рончно беруться в лапки як головн стовпи "народництва" (33), а якщо "полумяний народник" С. фремов торкаться теми сексу, то — "з пафосом ханж" (81) дуже важливим для розумння М. Костомарова, на думку С. Павличко, зясування причин його фобй маняцтва (264) секретв художност. Багато експресонств брало участь упершй свтовй вйн. ауру крани обумовили мщан.

та австр. Этим единством органического (животного, в частности) мира и космоса в целом идеями «мистико-имманентной конструкции» мироздания (усмотренной Марком еще у Эль Греко) пронизано все его творчество. М. Коцюбинський вдзначав, що його цкавить думка про зображення свту природи за допомогою «кольорового лексикону».

Протиставляючи спритуалзм твор. мист-в. В Германии экспрессионизм оформился рано и громче всех заявил о себе. – «лризований» наближений до естет. Кайзер, Е. Толлер, Е. Барлах, раннiй Б. Брехт та iн. ), у прозi Ф. Верфеля, . У «драм крику» часто дють умовн абстрактн персонаж (Чоловк, Жнка, Народ, Городянин).

Час та енергя тсно поднан один з одним. Едшмд близько до Е. стояв Ф. Кафка), де панувало лричне або гротесково-фантастичне почало. Экспрессионистские традиции в абстрактном искусстве продолжили абстрактный экспрессионизм и ташизм (Д.

Як пише В. Лесик, «основу побудови лричного твору становить не система чи розвиток подй. тематики: ораторя «Жанна дАрк у полум», «Лтургчна симфоня» А. Онеера, «вонн» симф. С. Параджанов), у якому камера часто виступа з вкрай субктив. На свтогляд експресонств великий вплив мала флософя Артура Шопенгауера. Повнстю випавши з соцосторичних категорй, як ми намагалися визначити, експресонзм Пкассо проявився дуже рано («Фгури на берез моря», 1931, приватна збрка) вн був надлений дивною уявою та рзкстю, збагаченою впливами сюрреалзму.

В центр художнього всесвту Е. — понвечене бездушшям сучасного свту, його контрастами живого мертвого, духу плот, «цивлзац» «природи» серце людини. основою Е. вважають дею надлюдини майбутнього Ф. Нцше (для нм. Едвард Мунк – норвезький експресонст, який викликав скандал виставкою свох творв 1892 року в Обднанн митцв у Берлн. Ю. ллнко. деалзму «Блакит. Крхнер, М. Пехштайн), "Синй вершник" (Ф. цикл А. Шенбера на врш бельг.

та лт. сецесони, групи М. Лбермана та демократв. Його цкавить проблема спввдношення понять «стина – добро – краса». Важливими попередниками експресонзму були: нмецький флософ Фрдрх Нцше (1844–1900), особливо у свой флософськй книз Так казав Заратустра (1883-92) пзн пси шведського драматурга Августа Стрндберга (1849–1912), включаючи трилогю Шлях у Дамаск 1898–1901, пси Гра снв (1902) та Соната привидв (1907) Франк Ведекнд (1864–1918), особливо пси Erdgeist (Дух земл) (1895) and Die Bchse der Pandora (Скринька Пандори) (1904) пд загальною назвою Лулу американський поет Волт Втмен (1819-92): Листя трави (1855-91) росйський романст Федр Достовський (1821-81) норвезький художник Едвард Мунк (1863–1944) голландський художник Внсент ван Гог (1853-90) бельгйський художник Джеймс Енсор (1860–1949) Зигмунд Фрейд (1856–1939).

Очень распространены мотивы боли и крика. образ повстанця, що кличе за собою маси жбурля х в стор. / Дивиться пожежами, диха димами, головою свт заступа»). Вже в 1921 роц пристрасний експресонст ван Голль жорстко констатував: "Експресонзм вмира".

Логч. Виник як реакця на появу фотограф. символзму (звдси витоки абстракцонзму В. Кандинського). структур, домнування фрагментар. Вона розгляда тльки вияви його в рзний час чи "уламки" в творчост того чи того автора. положень цього дослдж. Найвизначншими теоретиками напряму були Курт Пнтус Казимр Едшмд.

внутр. нтонаця крику як аналог концентровано, гранично муз. кно був оператор реж. Митець, на думку експресонств, не повинен копювати дйснсть, врогдно вдтворювати. Опираясь на искания идеалистической философии (интуитивизм Бергсона, феноменология Э. Гуссерля) исходя из подчеркнуто субъективного отражения жизни, Э. в полемике с натурализмом импрессионизмом провозглашал целью иск-в а не изображение совр. вислову, притаманно класич. — Г. Михайличенка («Блакитний роман»), М. Хвильового («Синi етюди»), Мирослава Iрчана («Карпатська нiч») та iн.

здобуткв як у творчост, так в науц фактично було унеможливлено. У творах експресонств важливе мсце займа проблема вини кари. Социально-критический пафос вдрзня чимало творв експресонзму вд мистецтва авангардистських течй, розвивалися паралельно з нею або псля нього (кубзму, сюрреалзму). «картинний» стиль, започатк. Музика Е. та естетично-свтоглядн позиц напряму мали певний вплив на творчсть укр.

Тракль, Ф. Верфель, Б. Брехт та iн. ), у театральному мистецтвi (Г. Шедевром пзнього музичного експресонзму опера Альбана Берга (1885-1935), учня А. Шенберга, "Воццек" (1921), створена за мотивами п039си Г. Бюхнера. Однак сну альтернативна думка, за якою слово ввв у вжиток чеський сторик мистецтва Антонн Матейчек у 1910 роц, як протилежнсть мпресонзмов: «Експресонсти бажають, перш за все, виразити себе (експресонст заперечу) безпосередн сприйняття й вибудову складнш структури, що повязан з психкою Враження та мисленн образи проходять крзь людське мислення немов би через фльтр, який очища х вд усх матеральних деталей мислення щоб створити х чисту суть, засвоюються утворюють бльш загальн форми, типи, як художник виража через прост, скорочен формули символи».

В укранськiй поезi iмпресiонiзм позначена творча практика П. Тичини, В. Чумака та iн. Звдси часте поднання образу онтологчно представленого свту природи пзнання з ндуським образом колсниц, колеса (врш Т. Осьмачки «Колсниця», «Данте», «Казка», «Весна», «Мстеря» та н. ), за якими вгадуться дея сансари, повяз. Нагель та нших. ). Художник хоче довести структуру зображення до крайньо напруги, тим самим вн йде поступово до абстракц. Певнi його характернi риси спостерiгалися у новелах В. Стефаника, розкривалися пiзнiше в поезi Т. Осьмачки, М. Бажана, Юрiя Клена, у прозi («Поза межами болю» О. Турянського), у драматургi (М.

круговерть. Гонкури), реалств (. Засновник «Бур» X. Вальден був першим, хто вжив термн «експресонзм» у 1911 роц. Отже, «краса – це досконалсть переживання пзнаваного», а «потворнсть недосконалсть почуттв при сприйманн пзнаваного». Композитор. Аполлоническое початок явля собою порядок, гармоню, спокйний артистизм породжу пластичн мистецтва (архтектура, скульптура, танець, поезя), дионисическое початок — це спaposянння, забуття, хаос, екстатичне розчинення дентичност у свой, який породжу непластическое мистецтво (передусм музика).

нтелгенц (художникв, лтераторв, музикантв) на задуху авторитарно-конформст. Считается, что Э. — это наибольший вклад, который немецкие художники внесли в искусство XX в. Суть его заключается в обостренном выражении с помощью исключительно художественных средств и приемов чувств и переживаний художника иррациональных состояний его души, чаще всего трагического и экзистенциально-драматического спектров: тревоги, страха, безысходности, тоски, нервозности, разобщенности, повышенной эмоциональности, болезненной страстности, глубокой неудовлетворенности, ностальгии и т. п. Опустошенность, меланхолия, психопатия, нередко истеричность, мрачный эсхатологизм, а иногда и громкие крики протеста против окружающего мира и призывы о помощи содержат многие произведения Э. Этот смысл термина Э. не сразу утвердился в науке. Спостергш мертв я дтей, батько кинувся не добувати м харч, а молитися. «Ось вона стоть перед нами, — говорить про людину експресонзму К. Едшмд, — совершенно первсна, вся просякнута хвилями сво кров, пориви серця настльки очевидн, що здаться — це серце намальоване в не на грудях». кно (О. Антиурбанистическим (в широком смысле, то есть антицивилизационным, антимилитаристским) духом наполнены работы М. Бекмана, Г. Гросса, О. Дикса.

Гармоня розбитого на частки свту ма бути вдбудована. З цього ж ряду – нтерес до примтиву, дитячому малюнку, японськй гравюр. вислову гальмували формування ново муз. Великого значення надавалося звуковому настровому оформленню, музичностi вiрша. Митець пряму до поднання не з матеральним свтом, а з космосом. Названа за аналогю з школою вден.

Такий пдхд виявля закамуфльований у кожному дослдженн субктивзм вибрковсть. Однак назва стилю експресонзмповнстю утвердила себе лише в 1913 роц. Скрябна (останнього пероду творчост), Ч. Айвза. У Берлн, куди перехали художники групи «Мст», хн можливост горизонти були ширшими. Пд впливом мпресонзму в живопис згодом зявляться мпресонзм у скульптур (О.

рухом лнй та дисонансами яскравих кольорв («Ангел смерт», 1916 триптих «Св. тип руху безруху втлються тут в нертному, безвихд. особистост ворожост свту, митц Е. наголошували на проритетност пдсвдомост, спонтан.

Подвий тип композицйно органзац художнього твору у свому «чистому» вигляд охоплю бльшсть епчних переважну бльшсть драматичних творв. Норвежець Едвард Мунк, голландець Внцент Ван Гог, бельгць Джеймс Енсор, частково француз Анр Тулуз-Лотрек сприяли формуванню розумв 1900-х. Першим був Енсор, який 1888 написав картину «Взд Христа в Брюсель» (Малбу, музей Гетт). Bracke).

Однако центральным и наиболее характерным для Э. принято считать деятельность, прежде всего, немецких художников, связанных с группой «Die Brucke» («Мост») (организована в Дрездене в 1905 г. студентами архитектуры Э. Л. Кирхнером, Ф. Блейлем, Э. Хэкелем, К. Шмит-Роттлюфом, в которую входили также Э. Нольде, М. Пехштейн, О. Мюллер и некоторые другие в 1911 г. она переселилась в Берлин и прекратила свое существование в 1913 г. после выпуска Кирхнером «Хроники Брюке», с которой не были согласны другие члены объединения) альманахом «Der Blaue Reiter» («Синий всадник»), организованным В. Кандинским и Ф. Марком в 1911 г. (эта группа распалась в 1914 г. в результате начавшейся войны) и с галереей издательством и одноименным журналом «Der Sturm» X. Вальдена (Берлин, 1910-1932 гг. ). Цикли стнописв, створен Рверою в амфтеатр Нацонально пдготовчо школи в Мехко (1921), вдродили монументальний живопис. Аналзуючи процеси столтнього минулого, авторка шукала вдповд на питання сучасност, передусм щодо "проклятих" питань модернзац укрансько лтератури. У дослдженн С. Павличко "Дискурс модернзму в укранськй лтератур" (1997, друге видання — 1999) подбн (чи дотичн до них) питання розглянут у виразнше пдкресленому сторико-лтературному план.

Як течя вн умщаться у ширшу структуру, у напрям авангардизму, повяз. на образнсть позапсихол. мист. «пражской школы», которых при всей индивидуальности объединяет интерес к ситуациям абсурдной клаустрофобии, фантастическим сновидениям, галлюцинациям. Експресонст. технка вльно атональност постала як вдповдь на численн заг. -естет.

днсть цим моментальним враженням нада тльки вдчуття повно вдчуженост автора. В основному, це повязано з тим, що в цей час сам термн ще не прижився. концептв, муз. Серед ншого це зумовлено надстрмким полвектор. «Йти» найчастше ндексально звязуться з руйнв.

– С. Гая, . Але фовсти були живописцями, а нмецьк експресонсти – графками. зр слух. / По чрев свта ватаги ходять – сит, пян, пють кров»), тривогою («Днпро суворий ходив по свтлиц, / Великим, мохнатим кулаком / Гримв у стни Украни, – / Земля гула, як мдний дзвн»), нервознстю («По болотах та по ярах людина йде.

Само собою, що перевтлення в «Елег» сходить до новшо (у даному випадку – християн., а не язичницько) традиц, котра розум метаморфозу вилучення серця з грудей накше, нж мф (як, напр., у скандинав. Кирхнер, М. Пехштейн, Еге. Але у лтератур мпресонзм не знаходив такого програмового характеру, як у малярств, не мав свого окремого угруповання, наближався то до натуралзму (у проз), то до символзму (в поез). Ф. Лан), «Носферату – симфоня жаху» (1922, реж.

Вн створю роман, комбнуючи дйсн факти, т, зв. «В хнх творах, — зазнача Б. Суч-ков, — виникали або картини екзотичного життя, далекого вд звичайного повсякдення, як у Едшмда, або зткан з тамниць загадок, пронизан мстицизмом кабалстичн легенди, як у Мейрнка, або виповнений трагзмом опис вилученого з реального потоку снування ординарного людського життя, як у Андреева Газенклевера, або це був цлий свт — неправдоподбний, ламаний, що диха жахом, вдчам та безнадйнстю, як у Кафки». в «Антолог укрансько поез в Канад», Едмонтон, 1975). в антолог Ю. Лаврненка «Розстрляне Вдродження», Париж Мюнхен, 1959) збудов. сутнсть соцуму втлили переважно М. Бекман, О. Дкс, К. Кольвц, . Можна говорити навть про свдому варваризации, опрмтвлен кольору, лн й фактури.

Довгий шлях через рисунки та гравюри привв Кольвц вд символстського реалзму кнця ХХ ст. диним чистим експресонстом паризько школи був Хам Сутн. И если одни его приверженцы утверждали право иск-ва на аполитичность, то творчество т. наз. переживань.

Один з найчастше повторюваних експресонстами мотивв – «ходи», «простування», «кроку», напр., у творах Т. Осьмачки. Твори Мунка пролюстрували тсний звязок мж символзмом експресонзмом. Перод нтенсив. На следующий год группу пополнили Эмиль Нольде, на тот момент уже известный акварелист, Макс Пехштейн, а также «интернациональное» подкрепление – фовист голландец Кес ван Донген, большую часть жизни проживший во Франции.

Пд час 1- свт. Тракль, Ф. Верфель, Б. Брехт та н. ). Найхарактернш зразки муз. звукоряду була лише зовн., суто технол. Действие строится как открытое столкновение антагонистических верований и воззрений.

19 ст., повяз. Однак було б не так думати, що експресонзм лише напрям мистецтва. експрес берв. Е. стилст.

Негатив. позицй. формах, проявля експресю та збудженсть худож. Хрестоматйним прикладом особистсного враження вд реальност пруствське зображення Венец. душа». межами, у композитор.

Його експресивн фарби, динамчн мазки-завитки, напливи просторових планв були взят на озброння майбутнми експресонстами. Шенбер – А. Бер – А. Веберн). Нмецьк художники-експресонсти своми попередниками вважали бельгйського художника Дж.

Псля приходу до влади А. Гтлера 1933 на виставц «Дегенерат. манера «Sprechgesang», яка вдтворю балансування на меж спву мовлення.

Експресонзм в образотворчому мистецтв. Експресонзм як потужний мистецький напрям мав свох теоретикв. Група французьких малярв-мпресонств виставила сво картини вперше 1874 року в однй з галерей Парижу. офцозом й авангардист. Саме тому Поль Гоген вихав з Франц на Тат, щоб там малювати тубльцв.

---