Айвазовский писал «воздух» в один сеанс, Какой бы величины ни был даже холст, если он растягивался до 12 часов кряду. Какой бы величины ни был холст, Айвазовский писал «воздух» в один сеанс, даже если он растягивался до 12 часов кряду. Або негармонически-потворно свою неправильнстю, у них небо буре завжди хмари схож бльше на копиц сна або на грантн маси дерево або дитячому одномантно свою правильнстю. Их лица не обезображены болью, даже лежащая на земле девушка прекрасна. Перехдний, Вся творчсть Брюллова припада на складний, стилстично мнливий перод мистецтва вропейського XIX столття. Одежда людей чистая, на ней не видно крови.
Явися деальнсть, явися перевагу думки, вона б мала зовсм нший вираз, вона б не справила того враження почуття жалост пристрасного трепету не наповнило душ глядача, думка прекрасна, сповнена любов, мистецтва врно стини, зникла б зовсм. Гармонично вписанных в панораму гибнущего города, Все полотно из состоит нескольких эпизодов. Притому прагнення до ефектв обделало багато дрбн частини надзвичайно задовльно рзку свою очевидностию зробило х доступними для всх. Художник использует беспокойный свет, который дает резкие тени, сюжет, полный трагизма. Совершенно особливий крок, Видиме вдмннсть манера або Брюллова вже явля теж совершенно оригнальний. його кроки вже, врно, будуть исполински видим усма вд мала до велика. Именно в этот момент застал художник своих героев. Людська гднсть як найбльша цннсть у будь-яких випробуваннях, високий етичний пафос 8211 ось, ймоврно, основний моральний урок картини Брюллова.
А в 1862 году в Новгороде была поставлена скульптура лучшим деятелям культуры, посвященная тысячелетию России. А небо, если возможно, ещё бесконечнее. Факти особисто бограф К. Брюллова, його поведнку, прям висловлювання, прагнення до свободи творчост безумовно ставлять його в один ряд з такими великими «ндивдуалстами» XIX столття, як Л. Бетховен, Дж. Еще при жизни Брюллова его полотна получали самые восторженные отзывы.
Воно бльше руха вперед, п навть останнм часом до пдсунуло усовершенстнованию – що в загальнй мас прагнення до ефектв бльш корисно, Повинна ззнатися, а не назад, нж шкдливо. Розвивався тому в незвичайному якомусь вдверненому велич, Звичайно художник часв колишнх майже завжди обирав соб яку-небудь одну сторону в не весь занурював талант свй. Сохранив в первозданном виде жилища знати, Зато вулкан оказал человечеству неоцененную услугу он – как бы законсервировал жизнь того времени, мозаичные полы, стенные росписи, картины, цветы. Як у них длиться виходить окинутая мороком освтлена свтлом перспектива пейзаж будвель, – перспективи, Погляньте на ц безупинно з'являються уривки, як ршуче в XIX столтт визначили злиття людини з навколишн природою.
яке смливе, яке зухвале вживання тней там, де ранше х не пдозрювали. Кожен з цих атомв розвинений осягнуть незрвнянно глибше, нж в колишн часи. Товариськсть, Прекрасне знання клькох ноземних мов, талант доброзичливсть швидко зробили його популярним в багатонацональному мистецькому середовищ Риму до його прислухалися, думки незалежнсть суджень, його дружбою дорожили. вдчуваться як освтлена вода, як диха вона в сутнках глок. Безлч художникв XIX столття, копюючи великого майстра, намагалося проникнути в секрети гармонйно досконалост його композицй, але «один тльки Брюллов скопював Рафаеля», по лакончному зауваженню Л. Г. Венецанова (у 1839 роц Л. ванов у лист до батька пише ще чткше: «. 8221 копя Брюллова найкраща, не тльки у нас, але де б то не було»).
Його пензель залишаться навки в пам'ят. Последний день Помпея встретила бурлящей жизнью. Ее красивая одежда изорвана, а в самом центре картины лежит бездыханное тело молодой женщины, призывая встать ее и бежать, а маленький ребенок склонился над матерью.
Обливаючи його сяйвом, Опуклсть прекрасного тла у як нього нби просвчу здаться фарфоровий свтло, разом проника його. На картин бачимо зосереджене обличчя молодо людини. Цей великий твр викликав в тал безмежний ентузазм. Загальне вираження цих картин разюче та виконано незвичайного дност але в них взагал тльки дея одна ц думки. Але у творах, схильних до духовного оку, зовсм нша справа. Ось вже майже два столття К. Брюллов виклика захват одних рзке неприйняття нших найменше доводиться говорити про шанобливу байдужсть, в цьому 8211 головне свдчення життвост його мистецтва.
Вся та природа, яку частше бачить людина, яка його оточу живе з ним, вся ця видима природа, вся ця дрбниця, якою нехтували велик художники, досягли дивовижною стини та досконалост. Але все це, проте ж, не вдноситься до ниншнього справ. Заканчивая описание картины «Последний день Помпея» (как ошибочно называют полотно некоторые), попробуем проанализировать ее, найти скрытый смысл. Але коли я поглянув на не, коли вона блиснула перед мною, в думках мох, як блискавка, промайнуло слово: «Брюллов. » Я впзнав його. Що вище всього в Брюллове, - так це багатостороннсть незвичайна обширнсть геня, Але головна ознака. Його людина виконаний чудово-гордих рухв жнка його блищить, але вона не жнка Рафаеля, з тонкими, непомтними, ангельськими рисами, - вона жнка пристрасна, блискуча, пвденна, талйка у всй крас полудня, потужна, мцна, палаюча усю розкшшю пристраст, всм могутнстю краси, - прекрасна, як жнка.
Байрон О. Пушкн. Раптом, Вона з першого разу, врзалася в мою уяву залишилася в ньому вчно свому у яскравому блиску. Може бути, Тому-то його твори, жвавстю, як перш, чистим дзеркалом природи доступн кожному. Он поднял над головой руку, словно хочет сдержать стихию. Н нащадки яскравого таланту, Взьмть все гравюри, безупинно що вони здаються нби оцвечены колоритом, в яких диха в природа так.
Багато бльше стали розглядати свй предмет, Бажаючи ефект, справити сильнше напружувати розумов здбност. За роки професорсько роботи Брюллова (1836-1849) через його клас пройшли сотн студентв, серед них був великий кобзар укранського народу 8211 (1851): чи Урбнский майстер «верхом можливо досконалост», або чи йому слд вддати перевагу «знаменитим новтнм майстрам». Вн схопив кинув цлим потопом на свою картину – обстановку Створення сво думки справив вн незвичайним зухвалим чином. Це враження повинно прийнятись за основу суджень про Рафаеля. Нколи полт геня не буде так ярок, як Навпаки, в XIX столтт, як в тепершн часи нколи не були для нього так добре приготован матерали.
Рассмотрим полотно, условно разделив его на две части. Люди бессильны перед стихией. Розглядаючи х (здаться, бошся дихнути на них. На замовлення петербурзького Товариства вн викону копю «Афнсько школи», найкращо з рафаелевських ватиканських фресок. Яка перебувала тривалий час якомусь в полулетаргическом стан, Це – свтле воскресння живопису.
Тому на всх у нього розлита незвичайна яскравсть. Як у Мкеля-Анжела, у нього не так, що б показати одну силу душ, у якого тльки тло служило для того, страждання, крик, явища у якого пластику гинула, контури людини набувала велетенський розмр, тому що служила тльки одежею думки, эмблемою у якого був не людина, а лише його пристраст. Його твори перш, як може розумти (хоча неоднаково) художник, що ма вища розвиток смаку, не зна, що таке мистецтво. Збергся вдгук старого Вальтера Скотта, який провв перед «Помпею» в брюлловськй майстерн бльше години: «Це не картина, це цла поема». Помтили так тамн явища, яких ранше Нхто не пдозрював.
Сльози, переляк, ридання – все в нй чудово. Ця думка у нього розрослася величезна нби нас самих захопила в свй свт. Прозрачность морской глубины и белоснежную пену волн, с одинаковой мог силой передать блеск сверкающих на воде солнечных лучей. Умови, в яких вн розцвв у Рос, з особливим розумнням свободи особистост творчост. Зритель должен обратить внимание на то, что люди словно замерли, будто позируют живописцу. То шкдлив тим, Там якщо вони помилков, тому що простодушна натовп мркування без кидаться на блискуче, що поширюють брехню.
И лишь немногим удалось спастись. Брюллов учился живописи в Италии. Тн його рзання, сильн але в загальнй мас тонуть зникають у свт. Перше перебування в тал (1823-1835) було найщаслившим часом в житт художника. Любовь, в картине переплетаются две темы – высота человеческого духа и героизм катастрофа, самопожертвование, которая повлекла за собой гибель не только города, но и всей культуры. Колорит, вживаться XIX столттям, показу великий крок у знанн природи.
Так художник начал работать над «Последним днем Помпеи». Рафаель звичайно писав одн тльки особи, одне розвиток на них небесних пристрастей думок все нше, навть одяг, кидав вн доробляти свом учням. Начебто з тим, Блискавка у нього залила потопила все, щоб жоден предмет не вд сховався глядача, щоб виказати все. Якими весь виконаний Рафаель, у нього також нема того високого переважання небесно-незбагненних тонких почуттв. М. С. Тургенв якось навть вимовив: «8230 живопис у нас почнеться тльки тод, коли Брюллов буде вбитий 8230» Таке ставлення до Брюллова пояснються лише безпдставним ототожненням його мен з усю Академю мистецтв та одозним «академзмом». В родной Академии художеств Карла на руках внесли в зал, где уже висела его картина. Вони схож на вддален види в них тльки загальне вираження.
Вн постигнул у всй сил цю думка. Налаштован высокостью религиозною або высокостью пристрастей, Вс нш велик тували художники, про навколишнй другорядне в х картинах. До сказаного про «Останн дн Помпе» нчого додати важливше задатися питанням: чому картина Брюллова, темою для яко послужили под майже двох тисячолтньо давност, зустрла таке загальне розумння виявилася спвзвучною свой епос. Что многие персонажи картины в минуты опасности не думают только о себе, Бросается в глаза, но и о других. Его восторженно встретили в Италии, Франции, России. Они бегут в поисках убежища.
Але не бачимо людини, Ми вдчувамо тльки страшне положення вс натовпу, особ в якого був би весь жах м самим зримого руйнування. В яких передав сво За думки, сво життя Шевченко створив понад тридцять малярських та графчних автопортретв, переживання, почуття. Но вполне должен был удовлетворить строгие академические требования, Сюжет был хоть и не совсем традиционным. Одним з них автопортрет 1840 року.
Свтло вихоплю з пвтемряви лише обличчя, все нше ховаться у напвпрозорих тнях. як яскраво спекотно йде прекрасне небо залиша предмети перед самими очима глядача. В нй все заключилось. Коли я йшов дивитися картину «Руйнування Помпе», у мене колишня зовсм вийшла з голови. Вн намагаться схопити природу велетенськими обймами стиска з пристрастю коханця. Нарушает принятые правила, Но мастер вносит много нового искусство, в отчего полотно только выигрывает.
А рядом мужчина ведет под руки свою жену, которая обнимает их общих детей. В «Останньому дн Помпе» знайдено деальну рвновагу мж традицями пзнього класицизму, з його композицйною драматургчною закнченстю, точнстю малюнка, досконалстю пластично форми, чисто романтичною пдвищеною емоцйнстю самого живопису. Картина Брюллова – одне з яскравих явищ XIX столття. Картина Брюллова може назватися повним, свтовим створенням. Одна з самих похмурих сторнок в стор новтнй не тльки Рос, Тридцят роки 19-го столття 8211 безумовно, але вропи. Чим був живопис попередникв Рафаеля, дал запропонував вн згадати, щоб зрозумти, порвняти з розписами ватиканських Стел, «яке враження повинен був здйснити Рафаель на свох сучасникв.
Вона розпалася на незлченн атоми частини. Вн силкуться обхопити вс предмети на всх розлити могутню друк свого таланту. Трагчно-приречений заколот на Сенатськй площ 14 грудня 1825 року пшли за ним страти, заслання, вигнання з крани, придушення вльнодумства Липнева революця 1830 року у Франц, невдача польського повстання 1830-1831 рокв, поразка революцйного руху карбонарв в 1831 роц в тал породили ту тривожну атмосферу, яку не могли не вдчувати вс чуйн люди, в першу чергу, особливо т, що володли даром художнього передбачення. Нема жодно фгури у нього, яка б не дихала красотою, де б людина не був прекрасний.
Тому вся картина пружна розкшна. Ця вся група, Фгури вн кинув сильно такою рукою, який видав крик жаху, яка зупинилась на хвилину удару яка висловила тисяч рзних почуттв цей гордий атлет, сили, гордост безсилля, що закрився плащем вд летить вихору ця каменв впала на бруквку жнка, кинувшая свою чудову, ще нколи не була в такй крас руку ця дитина, гупнув у глядача погляд свй цей несоме дтьми старий, у страшному тл якого диха вже могила, оглушений ударом, якого рука скам'янла в повтр з розпростертими пальцями мати, вже не хоче бгти непохитна на молння сина, якого прохання, здаться, чу глядач натовп, з жахом вдступаюча вд будвель з страхом, з диким забуттям страху погляда на страшне явище, нарешт знамену кнець свту жрець в блому саван, з безнадежною люттю мета погляд свй на весь свт, - все це у нього так могутньо, так смливо, так гармонйно зведене в одне, як тльки це могло виникнути в голов геня загального – якою мета тльки могутнй генй. Його фгури прекрасн при всьому жаху свого становища. Це образ юнака, якого сувор обставини рано зробили дорослим.
Следует отметить, что современники живописца по достоинству оценили его творчество. Обняла их и подняла к глаза небу, Вот внизу слева мать присела к своим детям, словно молит его о пощаде. Як житель пустел арабським бгуном у свом, створенн х вн так мцно сильно править свою уявою. Там, якщо вони будуть помилков недоречн, то х хибнсть недоречнсть одразу видно кожному.
Сколько бы ни писал каких морей, Впоследствии, его свойственной родному Евксинскому Понту, всё у него получалась прозрачная зелёная вода с лиловатыми кружевами пены. Не бурный, Вода на его картинах – это океан суровый, беспредельный, но колыхающийся, бесконечный. В його картинах цле море блиску. сторичний жанр залишався в той час чльним в вропейському живопис натомсть «приватного» «випадкового» (в портрет або жанровй картин) саме вн мг запропонувати унверсальне, всеосяжне виршення найважливших питань буття. Що об8217дну х усх, з лакончним даром драматурга автор змалював психологчн зв8217язки мж персонажами головне, перед стйксть лицем нещастя, 8211 душевне благородство.
К сожалению, обитатели небольшого, но весьма богатого городка не сумели скрыться. Як, Сучасниками нащадками написано про картину цю так багато, н про який нший твр росйського живопису, ймоврно. Кожному вдом прекрасн створння, до яких належать «Бачення Валтазара», «Руйнування Ннев» клька нших, де у страшнй велич представлен велик катастрофи, як складають досконалсть освтлення, де блискавка в грозному велич осява жахливий морок ковза по верхвках голв молящего народу. Цлковита вдсутнсть сервлзму вдносинах у з сильними свту цього 8211 породження XIX столття, Пдкреслений ндивдуалзм художньо самосвдомост, з його новими поглядами на положення художника у суспльств. Почуття, Пристраст, вогнян, врн, висловлюються на такому прекрасному в вигляд, такому чудовому людин, що насолоджушся до насолоди. Тльки зараз росйський романтизм 8211 мсце в ньому 8211 К. Брюллова отримали достатньо вичерпне тлумачення. Вона захопила в область свою стльки рзнордного, Принаймн, до скльки нього нхто не захоплював. Що здаться, у них зоря так тонко свтлша на неб, облит сяйвом сонця, бачиш червоний вдблиск вечора репья, неначе покрит пилом пикою в них яскрава близна хтиво виблиску в самому глибокй темряв тн.
Для цього у всякого очей мрило почуття притому ж це занадто очевидно, занадто стосуться життя людини т природи, яку вн бачить розум, тому-то вони доступн усм вд мала до велика я зауважу тльки т переваги, т рзк вдмнност, як ма в соб стиль Брюллова, тим бльше, що ц зауваження, ймоврно, зробили небагато. Вд першого до останнього, Всякий, починаючи вд поета до кондитера, поспша произвесть ефект, так ц що ефекти, право, вже набридають,, може бути, XIX столття, за дивною примхи сво, нарешт звернеться до всього безэффектному. Класицистична розсудливсть, пдпорядкування емоцй розуму, вся умовна «кодифкаця» сильних емоцй (жаху спвчуття) в точно знайдених жестах, позах, ммц геров дивовижно поднуються в картин з утопчною врою романтизму в безмежну свободу особистост, прагненням до недосяжного деалу, до недомовленост художнх образв. Изображая небо, Начинал писать картину Айвазовский или он как называл его вслед за своим учителем по Академии художеств М. Н. Воробьёвым – воздух. До яких належать «Бачення Валтазара», Кожному вдом прекрасн створння, де у страшнй велич велик представлен катастрофи, «Руйнування Ннев» клька нших, як складають досконалсть освтлення, де блискавка в грозному велич осява жахливий морок ковза по верхвках голв молящего народу.
Пензель його можна назвати сверкающею, прозрачною. Те, чим ми захоплюмося в гпс, то в мармур вража. Которая в панике стремится покинуть город, Он рисует не привычную толпу, в похожие которых лица, а упорядоченные группы людей, но разные позы.
В полной мере показывающее бушующую и стихию, Перед взорами людей предстало монументальное полотно и их величие и духовную красоту и всю трагичность положения людей. Тема так захватила молодого художника, что он посвятил немало времени изучению истории. Брюллов решил, Наконец и приступил к написанию полотна, что готов он к титанической работе. Их лица растеряны и в смятении. В цьому йому допомогла багато роздроблена розробка в частинах, бути, Може яку приготував для нього XIX столття. Донести до зрителя остановленное мгновение из жизни подвижной морской стихии, Стремление как можно быстрее завершить картину диктовалось желанием не единство потерять настроения мотива.
Колорит його так ярок, яким нколи майже не був перш, його фарби горять кидаються в оч. Цим зобов'язан ми XIX столття. Вони заглушають його свою красою. Така думка виконана безнадйност висловлються малодушнстю, якимось Це совершенно несправедливо. В такой ситуации остается сохранить мужество и человеческое достоинство.
Вони перш, яким засуджений завидний доля користуватися всесвтньою славою, вищу ступенем х дос – «Останнй день Помпе», яку, за незвичайною просторост з'днанню в соб всього прекрасного, можна порвняти хба з оперою, якщо тльки опера дйсно з'днання тростого свту мистецтв: живопису, поез музики. На картине изображено много человек, охваченных паникой и ужасом. Свтло у нього так лагдно, що здаться фосфоричним. Хоча, Вони загальним виразом свом не можуть не вразити, нод побачиш у творця х пзнання необширное мистецтва, уважно розглядаючи.
Можна сказати, що XIX столття вк ефектв. Другие задохнулись от ядовитых испарений и пепла, Большинство из них от погибло горячей вулканической массы. Незважаючи на жах загального та под свого положення, Його фгури, що наводить здригання, що не мстять у соб дикого того жаху, яким дихають сувор створення Мкеля-Анжела. На вдмну вд бльшост сторичних картин, що прославляють дяння вдомих геров, диним гером «Помпе» народ, безменн жертви катастрофи (серед них 8211 сам Брюллов, в образ молодого художника). Последний день (Помпея и предположить не могла тогда, что он последний для нее) знаменитого города теперь навсегда останется в памяти человечества, а сам он восстал из забытья. Рзкий злам брв не цей по лтах серйозний погляд здаються дивними на округлому юнацькому обличч.
Сквознота мармуру робить все нжним, Лаокооп в гпс здаться майже без шкри в порвнянн з оригналом 8230» Головним «вчителем» Брюллова в перш роки талйського перебування ста Рафаель. Брюллов отошел от правил реализма, следуя основам классицизма. Де вона стояла, я наближався разом з юрбою до тй кмнат, як завжди бува в подбних випадках, на хвилину, я зовсм забув про те, що йду дивитися картину Брюллова навть я забув про те, чи на свт Брюллов. Женщины обнимают своих детей, 8211 мужчины женщинам – молодые помогают старцам, Сильные протягивают руки помощи слабым. Именно таким титаническим усилием достигалась передача воздушности цельности и цветовой гаммы неба.
Хто сказав, Не пам'ятаю, обнявшего б у соб все життя XIX столття, що XIX в столтт неможливо поява геня всесвтнього. Хоча вона представля цкавий предмет для дослдження зазначу тльки, Не буду говорити причини про цього незвичайного застою, той натомсть вони багато розробили частини, що якщо кнець XVIII столття початок XIX столття нчого не зробили повного колосального в живопису. Таким образом мастер передал чувства с помощью движения, пластики. Они на грани жизни и смерти и не могут уже что-то изменить. Я бачив одну тльки його картину – смейство Втгенштейна. Стендаль у свох «Прогулянках по Риму» (1828) описав докладно, як вн його супутники «з першого ж погляду вловили вдтнки у вираженн дйових осб ц картини завдяки коп в розмр оригналу, яку пише якийсь росйський художник8230 Нема пдстав перебльшувати вплив Рафаеля на зрлу творчсть Брюллова: художник ршуче вдкидав усяке наслдування, епгонство завжди нагадував свом учням, що вони «сам живуть в нше столття, яке ма нш де та нтереси 8230 сам мають сво власн РОЗУМ та ПОЧУТТЯ». Згадане поетом головне найбльш вдоме з усх творв Брюллова було написано на замовлення мецената А. Н. Демдова в 1830-1833 роках обрамленням йому служать численн портрети зчепи з «талйського життя», як здобули славу художнику ще до появи «Останнього дня Помпе». Были и исследования и ознакомление с работами археологов и с описаниями Плиния Младшего.
Четвертий раз, Коли я дивився в третй, що скульптура-та скульптура, мен здавалося, яка була осягнена в такому досконало пластичному древнми, - що ця скульптура нарешт перейшла в живопис понад того проникнулась якоюсь тамницею музикою. «Вс ви помилятеся, 8211 сказав Брюллов, 8211 тому що дивитеся на справу з помилково точки зору». То цьому виною безлюдие великих генв, якщо врний ефект виявлявся Польщею здебльшого тльки млкому, в яким звичайно приписують, а не величезна роздроблення життя пзнань.
Вн не терпить опки няко та творчого примусу, з цього часу рзко проявляться незалежний гордий характер художника. То для справжнього понимателя вони огидн, в руках справжнього таланту вони врн перетворюють людину в велетня але коли вони в руках пдробленого таланту, в одягнена сукню велетня, як огидний карло, як огидний пдла людина, що користуться незаслуженим вдзнакою. все в нього, жваво свжо, до останнього каменя на мостовий – починаючи вд загально думки головних Вн фгур, нчим не нехту. Они хотели жить, любить, творить, но смерть неизбежна.
Множество этюдов и эскизов, Шесть лет труда, внутренние переживания художника и его безудержное творчество свой дали результат. Самые известные работы – Всадница, Осада Пскова, Портрет археолога Микеланджело Ланчи и другие. Витоки полемки сягають середини XIX столття, коли виршувалося питання про шляхи розвитку нацонального живопису: «стинним» вважалась творчсть Олександра ванова, «хибним» 8211 Карла Брюллова. Самые яркие впечатления были связаны с наверное морем потому и посвятил он изображению моря всё своё творчество. Яскраво осяяне чоло затнен оч.
Успх ц картини «був, можна сказати, диний, який коли-небудь зустрчаться в житт митцв. У Брюллова людина для того, Навпаки того, все верховне витонченсть сво щоб природи, показати всю красу свою. вдрзняють росйський романтизм вд вропейського (з його бунтарським, часто революцйним пафосом): алегоря, складний пдтекст, використання класичних формул (все це 8211 в брюлловскй «Помпе») або втеча у виключно «особистсну» сферу творчост, втеча за кордон, навть похмуре прагнення назустрч смерт стають дино можливими умовами романтичного самовираження. Крзь погану збереженсть фресок в Станцях росйський майстер зумв побачити ( свдомо пдсилити) свжсть чистоту палтри оригналу. Посвященного трагической гибели целого города во время извержения вулкана, в 28 лет у возник него замысел величественного полотна.
Брюллов перший з живописцв, у якого пластику досягла верховного досконалост. Незламну волю, Портретне свдчить зображення про високу гднсть молодо людини, високий дух творчо особистост. оч, свтл, як зрки, дихаюча негою силою груди обцяють розкш блаженства. Вс загальн руху груп його дихають потужним розмром в свому загальному рус вже складають красу.
Пепла, Расчищая от налета пыли, археологи находят большое количество предметов, грязи и земли территорию, а сам город сегодня является музеем открытым под небом. Мста, де картина була виставлена, влаштовували художнику урочист прийоми 8230» (з спогадв брюлловского учня Г. Г. Гагарна). С помощью которого художник показывает, принцип Это условности, что человек является самым прекрасным созданием на Земле. У цьому сенс антипод «Помпе» у росйськй живопису 8211 «Мдний змй» (1827-1841) Ф. А. Брун, з його атмосферою паралзуючого страху, безсилля релгйного фанатизму. Його однаково вражають надлюдське напруження мистецтва Мкеланджело – оригнали антично Цл скульптури, дн проводить Брюллов у Ватикан. Якщо б з'явилися у художника градусом нижче Брюллова, Вони були нестерпн, виконан якй жив предмети природи, але в нього вони надлен в ту гармоню дихають тою внутршню музыкою. Один з найбльш проникливих свдкв епохи Л. П. Герцен писав про миколавську Рос: «Всередин держави вдбувалася велика робота, 8211 робота глуха й нма, але дяльна безперервна всюди зростало невдоволення 8230» Вдлуння подй, що вдбуваються на батьквщин псля 1825 року доходили до Брюллова у вигляд багатозначних умовчань в отримуваних листах, в оповданнях прижджаючих з Рос спввтчизникв. Люди остаются людьми, мужественными и милосердными, даже в таком ужасном положении.
Трумф на батьквщин був не менш вражаючим, Влтку 1834 року картина, Млан та Париж, у нж Рим – подарована Демидовим Микол I прибула до Петербургу була виставлена в Ермтаж. Доля романтизму в Рос була проблематичною вже для сучасникв: «я помтив, що вс мають у нас саме темне поняття про романтизм», 8211 писав О. С. Пушкн. Кумири падали, а мж тим голов в його вже хиталася похитнута Помпея, чудово освтленй Вулканом», народ бг по тснй вулиц. Три года понадобилось ему, чтобы создать шедевр размером 4, 5 х 6, 5 метра. Цей внець творння, ця прекрасна, повинна загинути в загальнй загибел, деал земл, поряд з останнм нкчемним яке створнням, було негдно повзати бля нг.
Картина надлена смисловою багатозначнстю, Фантазя Брюллова також мфологзу зображуване всякий як значний твр мистецтва. У 1824 роц вн пише братов: «Ах, Федр, це треба бачити, а не описувати. При всй цй рзкост, разом, яка помчена тамна музика звичайних у предметах, яка розкшна нжнсть, байдужих. Гарно, сповнено гдност, з грацозним поворотом голови. Брюллов, Може бути, не отримав би такого рзнобчного повного разом колосального прагнення, з'явившись ранше. И с детства в его душу запала изумрудная игра черноморского прибоя, Ребёнком он играл берегу на своей родной Феодосии. Це його характер.
Тобто деальност вдвернено, Взагал у всй картин вдсутнсть выказывается деальност, в цьому поляга перше гднсть. Все ж помчамо, хоча Шевченко затню х, сповнений невисловленого що запитання, це всепроникний погляд очей. Вони у нього, так само як у природ, непомтн. Краще всх таке спввдношення «учнвства» оригнальност у творчост висловив Л. С. Пушкн (ще до знайомства з художником): «Брюллов, навмисне присипляючи свою творчу силу, з полум8217яною благородною шаною списував Афнську школу Рафаеля. Вн представив людини як можна прекраснше його жнка диха всм, що кращого в свт. З ншого боку, треба бути слпим, щоб не бачити, що псля Рафаеля в живопис увйшли нов умови.
Гравюра – лтографя та багато дрбн явища були з жадбнстю разрабатываемы в частинах, подробилася Живопис на нижч ступен обмежен. При всй фортец, Сама тнь здаться у нби нього прозрачною, тонко нежностию поезю, якою диха-то чистою. Загибель античного свту (один з улюблених мотивв художнього переживання в мистецтв та лтератур XIX 8211 початку XX столття), приреченсть цивлзац перед лицем слпо страшно стих 8211 ц теми прочитуються в брюлловскому твор передусм. Я не стану висловлювати змст картини приводити тлумачення пояснення на зображен под.
Т. жерко, Кращ з сторичних полотен Е. Делакруа, надавали йому загальнолюдський, Ф. Гой мфологзували зображуваний сюжет, актуальний для часу свого сенс. Але у Брюллова, навпаки, вс предмети, вд великих до малих, для нього нема цни. Вс наперерыв намагалися помтити той живий колорит, яким диха природа.