лля Рпн народився 24 липня (5 серпня) 1844 р. у слобод Осинвка мста Чугува на Харквщин. Батьки, помтивши пристрасть хлопчика до малювання, вддали його в корпус топографв, «у найбажанше мсце навчання, де малюють аквареллю креслять тушшю», як напише художник через багато рокв у свох спогадах «Далеке близьке». Слабко здавалося все це, я ховав картину з хворобливим розчаруванням у свох – силах слабко.
Устав которого не был утверждён правительством, Также он стал Общества членом-основателем по охране памятников Т. Шевченко. Влада помста – так захопила мене, Його музична – трилогя любов, що мен нестримно захотлося в живопис зобразити що-небудь подбне за силою до його музики. У жовтн 1893 р. Рпн де за кордон, звдки надсила в «Театральну газету» регулярн «Листи про мистецтво», що обурюють Стасова. Вн створю дивовижн ескзи – портрети сановникв для замовлено йому величезно картини «Урочисте засдання Державно Ради 7 травня 1901 року» (1901 – 1903), написано у спвавторств з Б. Кустодвим та. Проте невдовз корпус був розформований, топографи вихали. викладав в Академ Мистецтв (у 1898-99 – ректор), ставши вчителем.
Проте над пзньою творчстю Рпна нби тяж прокляття. При ньому змнилося клька художнх формацй – вн х проводжав, зустрчав, оцнював. Не поступалася йому в цьому й сестра. Повернувшись, Рпн вируша в Ясну Поляну, пише портрет Л. Толстого. На ц грош Рпн купив у Втебськй губерн маток Здравнево, куди й перехав. На Першу свтову вйну художник «вдгукуться» картинами «Бельгйський король Альберт у бою» (1914 – 1915) «В атаку з сестрою» (1915 – 1917).
Рпн продовжу працювати. Старий майстер теж прагне «змнитися». » Пд «там-тамом» розумвся гонг, у який гост мали бити, сповщаючи про свй прихд. Поначалу он отказался позировать с затылка. Пригнобленого обманутого, Вона була бичующим викриттям гидот снуючого ладу прославлянням але народу, великого могутнього. Рпн пшов учитися конопису в майстерню Бунакових.
Вона була грамотна й начитана, знала напам'ять поеми Жуковського. Життя творчсть ц людини нероздльно повrsquoязан з Украною, сторю та народним побутом. А на пересувнй виставц 1884 р. демонстру картину «Не чекали», знамениту, крм усього, тим, що й псля виставки, навть псля придбання П. Третьяковим, художник продовжував працювати над нею. Вн розум, що працювати «як ранше» вже не може – не тому що «не ма сили», а тому що змнилися часи й мистецтво. Псля 1917 Р., який жив у садиб «Пенати» у Куоккале (з 1899), опинився за кордоном.
Хба можливо. Але заусним наказом мператора змушений був тримати вбуквальному сенс пд замком, для сво галере Третьяков, придбав невиставляючи. Приймальним днем вважалася середа. Термново влаштували диспут, на якому був присутнй старий Рпн.
Руйнувалися, Так створювалися, «Пушкн на акт в Лце 8 счня 1815 року», знову створювалися руйнувалися знову «Хресний хд у дубовому лс», «Чорноморська вольниця», «Пушкн на набережнй Неви». Яворницкий пригласил его посмотреть свою коллекцию, а позади тайком усадил художника и пока предводитель любовался монетами, Репин быстро набросал портрет. У Здравнево створено «Осннй букет» (1892) – портрет Ври Рпно. «ван Грозний син його ван». Знмайте пальта, калош сам.
Вдчиняйте двер в дальню сам. Йому завжди було простше не пояснити, а показати. Потроху вчиться писати лвою рукою – права постйно болить поступово вдмовля. Вивчаючи колекцю козацьких старожитностей, Пвтора художник мсяця провв у Качанвц, що належала Василю Тарновському.
За пзншими оцнками найцкавшими були етюди Монмартру та Веля. – Одна з вершин росйського демократичного мистецтва. Узявся за палтру, Ви мене ще пдбадьорювати здумали ще задовго до Вашого листа я зовсм випадково вдгорнув полотно не стерпв, не можу розстатися, от тижнв зо з два половиною без вдпочинку живу з ними, веселий народ.
В живопису про стало високу майстернсть Рпна., у продумано строго композиц картини, яскраве сонячне Рпна., передав световоздушную середу. Цякартина справила буквально фурор. Це коло самотнього фанатизму експресивно окреслене светотеневыми контрастами (особливо в «Не чекали») найзначнше твр на революцйну тематику. Проте «ван Грозний» пддався нападкам консервативно налаштовано частини росйського суспльства. Ну й народець же. Господар «Пенатв» були строгими вегетаранцями – «навернення» «язичника, якому не чуж чесноти», не вдалося колись Льву Толстому, але тепер вдалося пан Нордман-Сверовй.
Перед нами – низка персонажв, кожен з яких – самостйна портретна ндивдуальнсть. Що працювати «як ранше» вже не може – не тому «не ма сили», що Вн розум, а тому що змнилися часи й мистецтво. Вырученные деньги от которой были на направлены сооружение памятника, В. К. Розвадовский намеревался создать художественную открытку. У 1913 р. якийсь Балашов кинувся на картину з ножем. Зставляючи рзн характери, розбива Художник ватаги бурлакв на окрем групи, людськ типи, темпераменти.
Наполегливо шукаючи найбльш виразну вражаючий композицю типаж, Над нею Рпн впритул працював три роки. Художник знал украинский язык и историю украинского народа. Я повертався з Московсько виставки, де був на концерт Римського-Корсакова. Чортячий народ.
Його незручна поза, очкування, застигле в очах, що свдчать про невпевненсть, навть страху: впзна його родина, чи взьмуть батька, вдсутнього багато рокв, його дти. Е. Грабаря, Д. Н. Кардовського, Б. М. Кустодва багатьох нших. Гаршин позував художнику для ншо його вдомо картини – «ван Грозний син його ван 16 листопада 1581 року» (1885). Жизнь и творчество Ильи Ефимовича тесно были связаны с Украиной. Так сторя укрансько художньо культури буде неповною без вдображення його Як творчост, без висвтлення укранстики неможливе повне уявлення про спадок видатного художника, присвячено Укран. Що процеся рухаться з глибини на глядача, Картина побудована так, так що не постат заслоняють один одного, але одночасно композиця прочитуться як фризообразная.
Крм того, вн повертаться до давнього задуму – «Запорожцв», початих у 1878 р. Рпн – Стасову: «Дотепер не мг вдповсти Вам, Володимире Васильовичу, а в усьому винуват «Запорожц». Утм, бесдами й суперечками з Л. Толстим Рпн у цей перод не обмежуться. Во главе с царём и членами царствующего дома, На парадном портрете более изображено восьмидесяти человек160 сановников Государственного Совета. Мовляв, М. Волошин у свому виступ заступився за маняка – художник, великою кров клькстю на свому творнн вн спровокував напад у нещасного, сам винен.
Рпн працю мало. Меморальний музей Рпна. Он являлся членом жюри комиссии по сооружению памятника Т. Шевченко. губерн» (1880-83, Третьяковська галерея). Вдображених на обличчях революцонера членв його см', Рпну вдалося майстерно передати всю гаму складну почуттв. Ця «крива всть» мала дещо скандальний успх у широко публки. Це зроблено майстерно.
К картине Репин написал пятьдесят этюдов-портретов и эскизы. Вн зближуться з молодими лтераторами – Леманом, Фофановим (Рпн написав його портрет), Ббковим, пдтриму стосунки з Гаршиним, сплкуться з вдомими меценатками – баронесою В. кскуль фон Гльнбандт княгинею М. Тенишевою (обох портрету). Та, вдслуживши 27 рокв, вн не став навть унтер-офцером, бо ще в перш дн солдатчини нагрубянив начальству й був занесений у «штрафн» списки. Для этого Репин написал акварелью Прометея из поэмы Шевченко Кавказ.
Вражен задумом автора виконанням творчо Вони думки, довго стояли мовчки, апотм кинулися втати Рпна звеличезною перемогою. Дами непритомнли, нервов люди втрачали апетит» (Михев). Иван Сирко160 киевский генерал-губернатор Михаил Драгомиров, (писарь160 Яворницкий, обладатель обширной лысины160 Георгий Алексеев, раненый в голову казак160 художник Николай войсковой Кузнецов судья в чёрной шапке160 Василий Тарновский молодой казачок в круглой шапке160 его сын, предводитель дворянства Екатеринославской губернии, обер-гофмейстер двора его Величества, почётный гражданин Екатеринослава и страстный нумизмат. Його батько, Юхим Васильович (1804 – 1894), служив рядовим Чугувського уланського полку, мав нагороди за клька кампанй, бував у Перс, Туреччин, на Кавказ, в Криму, Молдав. Симпатизувала староврам, шанувала деяк хн звича, зокрема заборону на курння.
Сво останн картини вн переробля багато разв, працю над ними загалом по 20-30 рокв. Почалася картина натхненно, йшла залпами. Бийте весело й дужче в ТАМ-ТАМ. Кнець 80-х – початок 90-х рокв – перод його найбльшого захоплення Толстим толстовством. «Кров, кров. В Москв, «Вперше прийшла мен в голову думка писати картину трагчний – епзод з життя оанна IV – вже в 1882 р.
Господар «Пенатв» були дуже гостинн. Погляди художника змнюються: «Наш порятунок у форм, в живй крас природи, а ми лземо у флософю, в мораль, як це набридло». Де тут писати, голова йде обертом вд хнього гаму та шуму. Вн волв називати себе «язичником, якому явно не чуже прагнення до чеснот».
Куликовим. також в Чу-гуеве. Кричали навкруги. У «Пенатах» бували Стасов, Шаляпн, Горький, Маяковський, Чуковський. Пристраст навколо «вана Грозного» не вщухли й через 30 рокв.
Щопершими картину побачили Менделв його Подбне дружина, ставлення було особливо примно лл Юхимовичу тому. Вирзан зображення вони наклеювали на шибки, чим викликали захоплення усх чугувцв. «Самодопомога» панувала в дальн. (Бронза, грант, скульптор М. Г. Манзер, арх. Але перш нж в 1873 роц художник виде з Рос, вн випробу свй перший справжнй успх, пов'язаний з появою на виставц в березн 1873 року картини «Бурлаки на Волз». Рожин). Грандиозное многофигурное полотно (35 м) «Торжественное заседание Государственного Совета 7 мая 1901 года» (19011903, ГРМ), в исполнении которого принимали участие Б. 160М. 160Кустодиев и И. 160С. 160Куликов, было написано в течение двух лет.
Батько був непитущим, родина – дружною. Лише в1913 роц цей шедевр змогли побачити глядач. У 1882 р. Рпн переселився до Петербурга. Недарма про них Гоголь писав, усе це правда.
Цей твр став цлою поемою про бднсть затурканост народу, про його жадоб кращо дол, про пихатих барах та н «господарв» села. «Не чекали» (1884), у картинах «Вдмова вд сповд» 1880-92 (1879-85), тема ця втлена з небаченою масштабнстю смливстю, «Арешт пропагандиста». Герочно непохитний, у центр образв – борець з самодержавством, але в той же час трагчно вдчужений навколишнього вд його людського середовища. «як мен тут захотлося в Малоросю, Вн суму за Чугувом, та як захотлося, в Чугув, до слз – що здаться тепер йому якимось казково прекрасним. Тут вн закнчу одне з найвдомших свох полотен – «Хресний хд у Курськй губерн» (1880 – 1883), що було показане на черговй виставц Товариства передвижникв. Його першими «художнми творами» були зображення улюблених коней – вилплен або вирзан з паперу.
Це коло самотнього фанатизму експресивно окреслене светотеневыми контрастами (особливо в «Не чекали») найзначнше твр революцйну на тематику. Пришлось пойти на хитрость. У 1958 в Москв вдкрито пам39ятник Рпну. Бродського, . (Куоккала до 1940 належала Фнлянд. ) Живучи у Фнлянд, Рпн.
Поскольку высоко ценил Шевченко, личность Илья Ефимович лично сделал несколько черновиков проекта памятника, называя его апостолом свободы. Утм, чтко педагогчно системи в Рпна нколи не було. Адже й тут добре, дуже добре. Вже немолодим вн вийшов у вдставку й одружився з Тетяною Бочаровою (померла 1880 p. ), також з родини вйськових поселенцв. Дитинство лля мав щасливе. Стл, середня частина якого крутилася й на який ставили страви, мав висувн ящики для використаного посуду.
Художник зобразив революцонера, вернувся в рдний дм з заслання. Який, Вн консультувався з М. Костомаровим, допомг йому розробц в маршруту мандрвки, можливо, а також з Д. Яворницьким. У «Пенатах», де вн помер похований, в 1940 був вдкритий меморальний музей. Проте аскетична мораль, яку проповдував граф, художника бльше дратувала. З ним мешкали батько, Юхим Васильович, та дочки, Вра й Надя. Для звту передав у академю полотно казково-театрального характеру «Садко у пдводному царств» (1876).
Так створювалися, руйнувалися, знову створювалися знову руйнувалися «Хресний хд у дубовому лс», «Пушкн на акт в Лце 8 счня 1815 року», «Чорноморська вольниця», «Пушкн на набережнй Неви». дав у картин яскрав характеристики дйових осб. Всерйоз сперечалися, чи могло бути стльки кров при такому удар. Двоюрдний брат Трохим Чапигн (Тронька) навчив ллю користуватись аквареллю, розфарбувавши для прикладу чорно-блу картинку в буквар. Рпну вдалося поднати умовнсть картинно форми з дивовижною натурно переконливстю. Вн був зроблений за спецальним кресленням Рпна.
Вн прожив довге життя. А потм природно притуплялося почуття страху, у розпал ударв вдалих мсць проймала брала дрож, втома й розчарування. Нхто в усьому свт не вдчував так глибоко свободи, рвност братерства. Злякано дивиться на незнайомого чоловка двчинка (коли його забрали, вона була занадто мала бо забула свого батька), сповнен подивом оч дружини, що сидить бля рояля.
Особливе занепоконня викликало обличчя головного героя, яке вн переписував клька разв. Позиця Рпна реалзуться не тльки в його творчост, а й у викладацькй дяльност. Гостей зустрчала табличка, яка сповщала про заведене в дом «самообслуговування» : «Самодопомога.
Написать торжественное заседание Государственного Совета в день столетнего юбилея – получает художник правительственный заказ. Вн захоплються технкою «blanc et noir» («бле чорне»), яку обира, зокрема, для портрета актриси Елеонори Дузе (1891). Хочеться бачити бл хатки, Але н, ставн, залит сонцем вишнев садки, рож всх кольорв чути дзвнк голоси засмаглих двчат груб гарних голоси парубкв волв у ярм, ярмарки. ». У якй беруть участь помщиця, Зобразивши велелюдне хода, вдкупник, вдставний вйськовий, священики, жебраки, величезний мандрвники натовп народу, яка народжу враження безмежно стихйно сили, Рпн. 1894 р. вн ста професором, кервником майстерн в реформованй Академ мистецтв, одночасно виклада в пдготовчй школ на Галернй вулиц, субсидованй княгинею Тенишевою, консульту художню школу в Смоленську (з 1895 р. ). не поривав зв39язкв з Батьквщиною, мряв повернутися до СРСР.
У 1894 – 1907 Рпн. Що свдчить про те, а на обличч хлопчика – радсна хто посмшка, стоть перед ним, що дитина здогадався. Цей художник, до слави котрого навть наблизитися не мг нхто з сучасникв, постйно – у кращ часи – називав себе «працелюбною посереднстю», був своми роботами завжди не задоволений. У картинах «Вдмова вд сповд» (1879-85), «Не чекали» (1884), «Арешт пропагандиста», 1880-92 тема ця втлена з небаченою масштабнстю смливстю. Георгий Петрович узнал себя уже в Третьяковке и обиделся.
Моделлю для одного з варантв став письменник В. Гаршин, з яким Рпн саме познайомився. Але складна проблематика ново картини Рпна для бльшост глядачв майже потонула в «кривав ост». В усе життя Запорожжя залишилося вльним, нчому не пдкорилося. » У 1880 р. Рпн вирушив в Украну, щоб знайти потрбн для картини «типи». Вышел из её состава, Неудовлетворённый решением комиссии, как некоторые и украинские художники.